Законопроект про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях у нас чомусь постійно називають «законом про реінтеграцію Донбасу», але це не зовсім правильно. «Закон про реінтеграцію» мав би діяти вже після того, коли окуповані території Донбасу будуть повернуті під український суверенітет.
Частково заходи по реінтеграції окупованих територій виписані у прийнятому на вимогу Мінських домовленостей законі про особливості місцевого самоврядування в ОРДЛО. Саме цей документ є основою «закону про реінтеграцію». А законопроект, який наразі розглядає Рада, не можна назвати навіть законом про деокупацію, тому що наразі немає відповіді, яким способом ці території повернуться до України. Є декілька варіантів.
Перший — окуповані території Донбасу будуть повертатися чітко за буквою Мінських домовленостей, що викликатиме багато протиріч у суспільстві. Адже коли ми дістанемо повне виконання безпекової частини, доведеться здійснювати кроки, яким ми зовсім не будемо радіти — йти на компроміси.
Законопроект, що розглядається, насправді є законом про державну політику щодо територій, які є окупованими, мають прифронтову зону, де діють диверсійні групи, де існує велика кількість антиукраїнськи налаштованого населення.
Другий варіант — Росія нарешті втомиться, у неї почнуться внутрішні проблеми, і тоді вона махне рукою і скаже: «Забирайте все, як є, і все на тому!». Формально це називатиметься «виконанням Мінських домовленостей». Але ми зможемо наплювати на ці угоди, введемо особливий режим на цих територіях, тимчасово припинимо вибори на них, введемо військові адміністрації і будемо жорстко їх контролювати. Такий варіант є абсолютно реалістичним.
Третій — вмирає Путін (або його «хороші» соратники допоможуть йому переміститися до пекла), в результаті чого в Росії почнеться внутрішня колотнеча, і їй буде не те, що не до Донбасу, але й уже не до Криму. Тоді ми спокійно зможемо ввести війська на нині окуповані території…
Четвертий — ОРДЛО на тривалий час переходить під контроль ООН, тобто туди вводяться миротворці, й при цьому ні ми, ні росіяни не будемо мати особливого впливу.
Зважаючи на це, ми не можемо визначити законом, якою має бути деокупація Донбасу. Тому законопроект, що розглядається, насправді є законом про державну політику щодо територій, які є окупованими, мають прифронтову зону, де діють диверсійні групи, де існує велика кількість антиукраїнськи налаштованого населення. Тож цей законопроект має створити певні передумови для нейтралізації загроз, які виникають. Це — практична частина.
Інша частина вносить основні політичні параметри. По-перше, цим законопроектом Росія визнається агресором, що необхідно нам для міжнародно-правових наслідків. По-друге, війна нарешті буде названа війною. Країна, на яку напали, використовує ст. 51 Віденської конвенції про право на захист своєї держави. Тобто Україна веде оборонну війну. І посилання на цю статтю міститься у цьому законопроекті.
Крім того, цей документ є рамковим, тобто він не є конкретизованим, в ньому не виписані деталі, і він потребуватиме прийняття ще багатьох підзаконних актів. Законопроект лише створює загальну картину і об’єднуватиме цілу низку питань, які потребуватимуть окремо врегулювання.
Крим уже визнаний українським законодавством окупованою територією, і про це є окремий закон, де чітко говориться про те, що Крим анексувала Росія.
Наприклад, щодо цього законопроекту запитують, чому у ньому не виписані соціальне забезпечення і соціальні гарантії для мешканців окупованих територій, переселенців тощо. Але цьому законі має бути зазначено тільки одне — такі речі мають бути забезпечені у такі-то і такій-то формі. А все інше більш докладно виписується в інших законах, наприклад, у пенсійному законодавстві.
Другий момент, за який критикували цей законопроект, — не згадується Крим. Але справа в тому, що Крим уже визнаний українським законодавством окупованою територією, і про це є окремий закон, де чітко говориться про те, що Крим анексувала Росія. А в даному законопроекті РФ присутня як окупант частини Донбасу, агресор. Адже РФ жодного разу не визнавала, що Донбас — її територія. Тобто тут абсолютно інший статус територій, тому поєднувати ці питання було нелогічно. Проте, в принципі, у преамбулі можна було б згадати і статус Криму як окупованої території — це допустимо, але не впевнений, що це доцільно.
Ще один пункт, до якого критично ставляться, — неадекватно виписана норма про те, що армія має контролювати торгівлю. Йдеться про переміщення товарів через лінію розмежування — це не має, на мій погляд, нічого спільного з «торгівлею на крові». Йдеться про фізичних приватних осіб, які перетинають лінію розмежування, для яких виписана вага та вартість вантажів, які вони можуть перевозити. Якщо людина приїздить на сервісний центр на лінії розмежування, закуповує продукти (наприклад, купує 10 кг сиру) і їде назад, що тут такого? Раніше було визначено, що торгівля з окупованими територіями заборонена, але були визначені окремі параметри. Заборонене переміщення продукції, яка виробляються на підприємствах, які діють на окупованих територіях, тобто рівень великої торгівлі. Але на приватному рівні це дозволено. І хтось має це контролювати. Я вважаю, що це мають робити армійці, а не митники, тому що це не є переміщенням товарів через митний кордон. Адже переважний відсоток тих, хто їде звідти сюди, є тими ж українськими громадянами, які не через кордон, а через лінію розмежування, перевозять якісь товари для своїх особистих потреб чи для дрібної торгівлі (такі собі «човники»). Таке саме відбувається у нас на західному кордоні. Я в цьому проблеми не бачу. Але можна ці моменти трохи «підчистити», що б все виглядало більш однозначно.
Критикували законопроект і за створення широких прав для президента як для верховного головнокомандувача. Проте зоні конфлікту не можна гратися у велику демократію — там має бути єдиноначаліє.
Так само і щодо критики законопроекту за обмеження прав і свобод громадян в зоні конфлікту. Але як інакше, коли діють сепаратистськи налаштовані особи, коли здійснюються диверсії, спокійно телефонами передають інформацію навідники, куди стріляти по українських позиціях, коли відкрито діють російські пропагандисти? За таких обставин на цих територіях, напевно, є потреба розширити правила, що нагадують умови воєнного стану.
Всі ці речі сильно гальмували розгляд законопроекту. В якій формі проголосують поправки — не відомо. Очевидно, якісь норми будуть пом’якшені. Але в базовому тексті закону я проблем не бачу. Його потрібно лише трошки «почистити». Якщо ж навіть голосування буде результативним, і набереться 226 голосів за «закон про реінтеграцію Донбасу», документ ще може видозмінюватися. Тож деталі закону можна буде остаточно зрозуміти трохи пізніше.
Тарас Чорновіл, політичний аналітик, експерт із міжнародних питань, колишній народний депутат України
