Заступник голови Верховної Ради України Микола ТОМЕНКО заявляє, що влада на парламентських виборах намагатиметься виставити у мажоритарних округах кандидатів-мільйонерів.

Як повідомили УНІАН у прес-службі М.ТОМЕНКА, про це він сказав в інтерв’ю черкаській телекомпанії «Рось».

За словами віце-спікера, він був і залишається на тій позиції, що «в недемократичній, бідній і здебільшого корупційній країні мажоритарна складова виборів є передчасною».

Водночас, М.ТОМЕНКО зазначив, що «якщо нічого не зміниться і в громадському підході до цього питання, то дійсно буде спрацьовувати принцип своєрідного роздвоєння виборчої поведінки: за партійний список виборці будуть голосувати як завжди: розумом або серцем, а за кандидата в мажоритарному окрузі – шлунком».

Натомість, коментуючи, хто матиме шанси перемогти в мажоритарних виборчих округах, М.ТОМЕНКО зауважив, що попередній аналіз кандидатів, яких відбирають обласні адміністрації та узгоджують з урядом і Адміністрацією Президента, засвідчив, що це люди, які здатні пройти так званий фінансовий тест. Мова, за його словами, йде навіть не про гривневих мільйонерів, а, як мінімум, про доларових мільйонерів, а то й мільярдерів. Водночас, на переконання віце-спікера, в такому підході є й позитив.

«Адже напередодні цієї виборчої кампанії дуже багато київських багатіїв почали хоч інколи звертати уваги на облаштування шкіл, дитячих садочків, ФАПів та допомогу простим людям», - пояснив він.

Водночас, якщо буде прийнята змішана система виборів, М.ТОМЕНКО радить місцевим громадам брати всю допомогу від таких людей і обирати їх меценатами або почесними громадянами сіл, селищ, міст.

«А депутатами обирати тих людей, які на відміну від мільйонерів виконуватимуть обов’язки народного депутата: ходитимуть на засідання Верховної Ради та комітетів, вноситимуть законопроекти, захищатимуть пересічних громадян у своєму виборчому окрузі через депутатські запити, приїжджатимуть на зустрічі постійно, а не лише перед виборами», - сказав М.ТОМЕНКО.

Такий підхід, на його переконання, може буде певним компромісом, який «з одного боку задовольнить амбіції багатих людей, а з іншого – не призведе до того, що у Верховній Раді буде переважна більшість влади, хоча за неї проголосує лише меншість».