Голова Ради ВГО «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна» Вадим КОЛЕСНІЧЕНКО заявляє, що в Україні порушуються права більш як 15 млн. громадян на використання рідної регіональної мови або мови меншин.
Про це він заявив на прес-конференції в УНІАН, презентуючи другий періодичний громадський Звіт щодо виконання в Україні положень Європейської Хартії регіональних мов або мов меншин.
«Хочу сказати, що донині у нас залишаються дискримінованими й ігнорованими права більш як 15 млн. громадян України. Для України – держави, яка бажає бути в європейській сім`ї, – це в принципі неприпустимо», - заявив В.КОЛЕСНІЧЕНКО, додавши, що доповідь вже надіслано Раді Європи.
Він нагадав, що у 2003 р. Україна ратифікувала Європейську хартію регіональних мов або мов меншин і прийняла Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», який набув чинності з 1 січня 2006 року. Білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська мови стали регіональними або мовами меншин в Україні. Ці мови є рідними для 30% громадян України (близько 15 мільйонів осіб).
Згідно зі ст. 15 Хартії, країна, що ратифікувала її, зобов`язана надати Доповідь про стан виконання Хартії Генеральному секретареві Ради Європи через рік після ратифікації, а подальші доповіді – кожні три роки.
У 2007 році Україна подала державний звіт, а громадські організації - перший громадський звіт про виконання Хартії.
7 липня 2010 року Комітет Міністрів Ради Європи за наслідками розгляду Державного і Громадського звітів затвердив Доповідь Комітету експертів і ухвалив Рекомендації для України щодо виконання Хартії. Ці рекомендації і узяті зобов`язання, за словами В.КОЛЕСНІЧЕНКА, Україна проігнорувала.
Він зазначив, що в липні 2011 року українська держава була зобов`язана надіслати в Раду Європи другий державний звіт, але не зробило цього дотепер.
Він повідомив, що громадський звіт, який презентується, готувався протягом року. Документ було підготовлено ВГО «Правозахисний громадський рух «Російськомовна Україна» і ВГО «Правозахисна організація «Спільна мета» за участю 36 національних меншин України і мовних груп.
Так, у документі наголошується, що в Україні дотепер не визначено території використання кожної з тринадцяти регіональних мов і не закріплено законодавчого порядку такого визначення, що унеможливлює реальний їх захист. Регіональні мови або мови меншин в Україні навіть не згадуються в більш як 80 процесуальних кодексах і законах України, тисячах підзаконних актів (указах, постановах, розпорядженнях).
Щодо сфери освіти В.КОЛЕСНІЧЕНКО навів такі дані із звіту: на кінець 2010 р. в дошкільних навчальних закладах України виховувалося 1 272 745 дитини, з них: українською мовою – 1 093 332 (або 85,9%), російською - 171 713 (13,5%); 0,6% дітей виховувалися іншими мовами.
Таким чином, зазначив В.КОЛЕСНІЧЕНКО, загалом в Україні лише 14,1% дітей виховуються в дошкільних навчальних закладах рідною регіональною мовою або мовами меншин, що становить менше половини загальної кількості дітей, які належать до цих мовних груп.
В.КОЛЕСНІЧЕНКО наголосив: якщо в 1989-1990 навчальному році в Україні налічувалося 4812 шкіл, де регіональні мови або мови меншин були мовами навчання (у 4633 викладання велося російською), то на початок 2010/2011 року їх залишилося 1323.
За його даними, з 1990 року кількість шкіл з російською мовою навчання зменшилася на 3484 на користь україномовних і змішаних шкіл і становить нині 1149 шкіл Тобто скорочення становить більш як0 65%, а кількість учнів в них зменшилася майже в 7 разів.
У 15 західних і центральних областях України працює лише 15 російськомовних шкіл, що становить лише 0,1% їх загальної кількості в регіоні.
При цьому, за словами В.КОЛЕСНІЧЕНКА, у приватних навчальних закладах, де мова навчання більшою мірою залежить від суспільного попиту і бажання батьків, навчання українською мовою здійснюється в 8953 навчальних закладах (47,07%), російською – 9769 (51,36%).
Крім того, з 812 закритих у період з 2003 по 2010 роки в Україні шкіл 463 були школами з викладанням регіональними мовами або мовами меншин (445 - російською, 12 – румунською, 3 – угорською, 3 – молдавською).
Таким чином, наголосив депутат, більш як 57% з усіх ліквідованих шкіл - це були школи з викладанням регіональними мовами або мовами меншин України. Це при тому, що їх залишилося лише 6,96% від загальної кількості, сказав В.КОЛЕСНІЧЕНКО.
За його словами, кількість тих, хто навчається російською мовою, за період з 2003 по 2010 рік зменшилася на 708525 («мінус» 50,82%), і нині становить 16,6% (у 2003 р. - 23,9%); румунською - на 8605 («мінус» 31, 32%), становить 0,5% (у 2003 - 0,5%); угорською - на 5103 («мінус» 25,23%), становить 0,4% (у 2003 - 0,3%); молдавською - на 2631 («мінус» 40,43%), становить 0,1% (у 2003 - 0,1%); кримськотатарською - на 546, становить 0,1% (у 2003 - 0,1%); тощо
Згідно із статистичними даними у 2010/2011 навчальному році, порівняно з 2003/2004 рр., кількість студентів вузів I-II рівнів акредитації, що навчаються українською мовою, становила 166393 осіб, або 90,7% від загальної кількості студентів (у 2003/2004 - 83,4%); російською - зменшилася на 65109 і становила 9,2% від загальної кількості студентів (у 2003/2004 - 16,6%). Кількість студентів вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації, що навчаються російською мовою, за ці 7 років зменшилася на 172498 (або на 44,21%) і становила 10,2% від загальної кількості студентів (у 2003/2004 - 21,2%). Майже всі провідні виші України (і всі виші в Києві) не проводять навчання регіональними мовами або мовами меншин, зазначив В.КОЛЕСНІЧЕНКО.
За словами голови ВГО «Правозахисна організація «Спільна Мета» Руслана БОРТНІКА, «у сфері судочинства також не враховано жодних зауважень, викладених у Доповіді Комітету експертів. Робота державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, надання відповіді на громадські звернення здійснюються переважно державною мовою».
