Кілька днів тому Україна обрала нового президента. Відповідь на головне питання з приводу цих виборів - чи визнає їх Росія - здається, стає зрозумілим. Кремль посилає позитивні сигнали і заявляє про свою готовність працювати з новою українською владою, хоча і нагадав, мабуть, в останній раз, про існування поваленого президента Віктора Януковича, який ховається десь в Росії. Дострокові парламентські вибори повинні поставити крапку в питанні про легітимність київської влади, пише Le Figaro.
Вже в першому турі Порошенко набрав 54 % голосів. Колишній член двох попередніх урядів і бізнесмен, у якого є інтереси в Росії, отримав таку велику підтримку почасти завдяки своїм здібностям вести переговори з будь-якими політиками, українськими та іноземними, а також завдяки тому, що він вміє знаходити прийнятні для всіх рішення і представляти в рівній мірі інтереси сходу і заходу України. Першочергове завдання, яке повинен вирішити Петро Порошенко перш ніж взятися за розвалену економіку і поліпшення життя своїх співгромадян, це відновлення миру і єдності в країні. На наступний же день після його обрання з новою силою спалахнули бої на сході: в ході військової операції проти проросійських сепаратистів загинули понад 40 осіб і багато отримали поранення.
Читайте такожВелика Британія сподівається, що Порошенко відновить мир та безпеку в Україні
Відновлення контролю над повсталими Донецькою і Луганською областями і відновлення територіальної цілісності країни є пріоритетом для нового президента. Київська влада називає сепаратистів терористами і не має наміру вести з ними переговори. У зв'язку з цим, залишається всього два можливих варіанти вирішення проблеми: обережні заходи, але в цьому випадку конфлікт може продовжуватися вічно, що поставить під сумнів здатність українського уряду контролювати територію, або, навпаки, дуже жорсткі заходи. Другий варіант, враховуючи поганий стан української армії та її неготовність до такого роду операцій, призведе до втрат серед мирного населення та збільшить розкол в суспільстві. Не позаздриш тим, кому доводиться робити такий вибір. Президент Росії Володимир Путін випробував це на собі, почавши антитерористичну операцію проти чеченських сепаратистів п'ятнадцять років тому.
Перша поїздка Петра Порошенка в Донецьк дасть можливість запропонувати регіонам децентралізацію влади з передачею їм більш широких повноважень. З тим, що цей процес необхідно розпочати, згодні всі політичні сили в Україні.
Якщо сепаратисти не будуть отримувати підтримку від Росії, українська армія зможе швидко відновити порядок, але якою ціною і скільки буде жертв, складно сказати. Тим не менш, це буде тільки перший крок, який допоможе Україні розправити крила.
До цього моменту, зовнішня загроза приносила велику суспільну підтримку уряду Арсенія Яценюка і поставила соціально-економічні проблеми на другий план. Тим не менш, економічна ситуація і здатність центрального уряду проводити структурні реформи, в результаті, повернуться на авансцену. Україна отримала кредити від МВФ (17 млрд. дол.), ЄС (1 млрд. євро) та США (1 млрд. дол.). Тим не менш, зовнішній борг країни оцінюється в більш ніж 140 млрд. дол., у тому числі 32 млрд. дол. державного боргу. З початку року гривня втратила майже половину своєї вартості, а прогнози економічного зростання негативні. Серед умов, які МВФ поставив Україні, жорстка бюджетна політика і збільшення тарифів на газ і тепло для населення. Ці заходи можуть значно знизити купівельну спроможність громадян, навіть враховуючи те, що найбільш вразливі категорії населення будуть захищені. Крім того, Газпром, який вимагає від України погашення боргу в розмірі 3,5 млрд. дол. і передоплату, насправді може припинити постачання російського газу з початку червня, як це було в 2006 р. і 2009 р.
На Майдані люди повстали проти корупції та олігархії. Але поки що українські еліти недостатньо розвинені, а олігархи міцно тримаються на свої місця. У цих умовах боротьба з корупцією, яку всі політичні сили зробили своєю основною метою, поки що дуже обмежена: люстрація стосується тільки тих, хто був замішаний в гучних скандалах. Всі ці соціально-економічні фактори послаблюють шанси України, нарешті, вийти з пострадянського перехідного періоду. Це, ймовірно, був ще не останній Майдан.
