Українці схильні створювати собі кумирів. В яких потім традиційно розчаровуються. Свого часу запит на справедливість дав величезний кредит довіри антикорупційним органам. Їх вважали ледь не моральними авторитетами. Та з’ясувалося, що якраз з мораллю у «авторитетів» все дуже погано. І якщо Артем Ситник, директор НАБУ, виявився звичайним корупціонером, який пив-гуляв за чужий рахунок, то його колега впали ще нижче, пробивши дно ницості і безпринципності.

Нещодавно випливли подробиці справи, яка, таке враження, замовчувалась і приховувалась від громадськості. З’ясувалося, що заступник Ситника, начальник підрозділу детективів НАБУ Андрій Калужинський, свого часу скоїв ДТП зі смертельними наслідками в Обухові – збив людину на пішохідному переході, та не поніс за це ніякої відповідальності.

Людина, якій суспільство довірило порятунок країни ввід корупції, в 2005 році був працівником прокуратури Обухівського району. Його жертвою став 47-річний Микола Ткаченко, що помер на місці. Тоді прокуратура Київської області, працівником якої тоді був кум Ситника Калужинський, порушила кримінальну справу за ч.2 ст.286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, що загрожувало винуватцю ДТП до 10 років в'язниці. Загрожувало б, якби він не був працівником прокуратури. Через майже 4 місяці після смерті пішохода, через 4 місяці після поховання жертви,  в справі дивним чином з'явився висновок токсикологічної експертизи, що покійний Ткаченко ніби був п’яним. Навіть якщо це і було б так, чи означає це, що не треба пропускати людину на переході, п’яну, тверезу, здорову чи хвору, не принципово? Прокуратура щодо свого працівника вирішила, що так - кримінальна справа була закрита на підставі п.2 ст.6 КПК України – через «відсутність складу злочину».

Коли у червні 2018 року за заявою нардепа Полякова поліціція відновила справу, випливли цікаві подробиці - після фатального ДТП слідчих зустрів особисто прокурор Київської області Юрій Гайсинський, щоб провести їх на огляд місця аварії в Обухів. Він же особисто відвозив свого підлеглого Калужинського на огляд. Нагадаємо, директор НАБУ Ситник, кум Калужинського, свого часу був партнером Гайсинського в його юридичному бізнесі. Шансів на справедливість не було. Нову справу теж закрили.  Цього разу через те, що сплинув термін давності.

З’ясувалося, що заступник Ситника, начальник підрозділу детективів НАБУ Андрій Калужинський, свого часу скоїв ДТП зі смертельними наслідками в Обухові – збив людину на пішохідному переході, та не поніс за це ніякої відповідальності

Чи є моральним те, що Калужинський уникнув покарання за смерть безневинної людини, вочевидь завдяки своєму положенню? Якщо ще хтось досі вважає, що так, то нові подробиці цієї справи покажуть, кого саме ми возвели в ранг «моральних авторитетів», «борців з корупцією» і «рятівників нації». Журналісти знайшли мати покійного Миколи Ткаченка. Вона розповіла, як після смертельного ДТП Андрій Калужинський приходив до неї і пропонував гроші. Вбита горем жінка вигнала його зі словами: "Так ти ще мені хочеш заплатити за те, що ти мого сина вбив? Вийди, падло, з дому!". Калужинський тоді пішов до її доньку Галину і дав їй гроші, заявивши, що хоче домовитись з нею, щоб не спілкуватись з матір’ю жертви.

Як ви думаєте, скільки дав прокурор сім’ї загиблого? Можливо, хоча б оплатив похорон? НІ. Можливо, хоч на пам’ятник розщедрився? Ні. Він дав аж на 3000 грн, яких не вистачило навіть на пам'ятник загиблому – сім’ї довелося продавати продавати свиню і докладати, щоб вистачило на надгробок. Мати покійного згадує, що спілкувалась після цього з іншим прокурором, який запитав, скільки ж Калужинський дав грошей вбитій горем сім’ї. «Коли я сказала, що три тисячі гривень, він дуже сильно здивувався і обурився. Він назвав його падлом і сказав, що Калужинський багач».

Вбивця-прокурор оцінив життя, яке він забрав, в 3000 грн. Тепер він «бореться з корупцією». Давайте запитаємо себе: якби Калужинський не був прокурором, не мав високих покровителів, чи вдалося б зам’яти справу про смертельне ДТП? Вочевидь, що ні: наїзд на пішохідному переході – однозначна провина водія. А тепер ще одне питання: чи зобов’язаний комусь винуватець ДТП у тому, що його «відмазали»? І чи не є він на «гачку» у тих, хто допоміг йому уникнути відповідальності. І останнє питання: чи можемо ми очікувати від таких людей неупередженості і справедливості в боротьбі з корупцією?

Кирило Сазонов

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram