Археологи за допомогою штучного інтелекту нарешті розшифрували 4000-літні написи на вавилонських клинописних табличках, що пророкують загибель. Вони залишалися неперекладеними понад століття.
Тепер розшифрований текст показує, що вавилоняни вважали місячні затемнення не просто небесними подіями, а й поганими знаменнями, що пророкують смерть і руйнування, пише Independent.
Текст є найстарішим археологічним записом ознак місячного затемнення і показує, як стародавні астрологи робили пророцтва про катастрофи, що загрожують цивілізації Месопотамії, за допомогою небесних явищ.
На одній із табличок зазначається, що "затемнення вранці" означає "кінець династії". "Якщо затемнення раптово почнеться з центру й одразу ж проясниться: помре цар, Елам буде зруйнований", - говорить одне зловісне пророцтво астролога. Інший текст віщав про те, що вечірнє затемнення означає епідемію. "Якщо затемнення буде не в той бік, ніщо не пощадить, потоп станеться всюди", - говорить ще один напис.
Незрозуміло, що саме астролог мав на увазі під затемненням "не в той бік", але дослідники вважають, що це стосується сценарію, в якому диск місяця, як кажуть, "дивиться в протилежний бік від очікуваного".
Вчені розшифрували чотири таблички з колекції Британського музею. Вони були знайдені в процвітаючому стародавньому вавилонському місті Сіппар - частині сучасного Іраку - приблизно в 1200 році до нашої ери.
Вони є найдавнішими відомими прикладами ознак місячного затемнення і дають нове уявлення про шанування небесних тіл серед жителів південної Месопотамії на початку другого тисячоліття до нашої ери.
"Вавилонська астрологія була академічною галуззю ворожіння, заснованою на вірі в те, що події на небі були закодованими знаками, розміщеними там богами як попередження про майбутні перспективи тих, хто живе на Землі", - розповіли археологи.
"Астрологічне спостереження було частиною захисту царя і регулювання його поведінки відповідно до бажань богів", - додали вчені.
Месопотамська цивілізація
Месопотамська цивілізація виникла на землях між річками Тигр і Євфрат на території сучасного Іраку, північного сходу Сирії та південного сходу Туреччини.
Вона стала найважливішою віхою розвитку людської цивілізації, розширившись від сільськогосподарських поселень до великих міст, використовуючи своє розташування між двома річками.
На цій землі близько 3-4 тис. років тому місцеве населення почало записувати навколишні зв'язки, які, як вони думали, допоможуть їм зрозуміти, що може статися в майбутньому.
