Європейський суд з прав людини у Страсбурзі ухвалив рішення у справі "Кац та інші проти України" (Kats and Others v. Ukraine), констатувавши порушення статті 2 ("право на життя") та статті 5 ("право на свободу та особисту недоторканість") Європейської конвенції з прав людини.

Про це УНІАН повідомили у прес-службі Ради Європи.

За наданою інформацією, ця справа стосувалася трагiчної смертi у лютому 2004 року в Київському СIЗО №13 поетеси Ольги Біляк, по кримiнальному обвинуваченню щодо якої ще й досi не ухвалено остаточного рiшення.

О.Біляк була заарештована й ув‘язнена за підозрою у пограбуванні 14 квітня 2003 року. Втiм, на переконання заявникiв та адвокатiв, якi працювали зі справою, обвинувачення було сфабриковане.

О.Біляк мала ряд хронiчних захворювань, якi в умовах слiдчого iзолятора та на фонi ВIЛ-iнфекцiї швидко загострилися й потребували негайного лiкування. Батько затриманої Олег КАЦ 26 вересня 2003 року надіслав лист адміністрації СІЗО, у якій вимагав госпіталізувати його ВІЛ-позитивну доньку. Проте представники слідчого ізолятора відмовилися помістити О.Біляк у спеціальний госпіталь. Так само у січні 2004 року прокуратура відмовила на прохання звільнити О.Біляк.

Знаходячись пiд вартою, О.Біляк вела щоденник, в якому описувала все, що вiдбувалося з нею та оточуючими в умовах СIЗО №13 (пiсля її смертi цей щоденник її батько розмiстив в інтернетi, його можна прочитати на http://olgabilyak.kiev.ua). За даними щоденника, здоров‘я О.Біляк серйозно погіршилося у грудні 2003 року. Проте, незважаючи на серйознi проблеми iз диханням, постiйну високу температуру та швидку втрату ваги, необхiдної дiагностики не проводилося, а лiкування зводилося до використання жарознижуючих препаратiв.

На початку січня 2004 року О.Біляк поскаржилася лікарям на біль у шлунку та рвоту, після чого у неї діагностували хронічний гастрит. 21 січня 2004 року адміністрація СІЗО визнала затриману ВІЛ-позитивною і на цій підставі 29 січня місцевий відділ міліції надіслав вимогу звільнити О.Біляк.

1 лютого 2004 року О.БІЛЯК померла в стінах СІЗО. Експертиза показала, що вона померла від хвороби, пов‘язаної із ВІЛ-інфекцією, - прогресуючої гнійної пневмонії.

Одразу ж після смерті О.Біляк її родичі поскаржилися на недбалість адміністрації СІЗО, однак слідчі органи відмовилися порушити кримінальну справу.

Європейський суд одностайно ухвалив, що було порушення статтi 2 Конвенцiї як щодо обов`язку держави захистити життя особи, яка перебувала пiд вартою, так i стосовно процедурного обов`язку провести ефективне та незалежне розслiдування обставин її смертi (розслiдування триває ще й досi).

Крiм того, суд виявив порушення статтi 5 Конвенцiї, хоча права гарантованi цiєю статтею, належать до категорiї таких, що не можуть бути переданi iншим особам (non-transferable). Однак у цiй справi скарга на незаконнiсть тримання пiд вартою тiсно пов`язана iз порушенням статтi 2 - рiшення про змiну запобiжного заходу щодо О.Біляк було прийнято 29 сiчня 2004 року, проте вона не була одразу звiльнена і 1 лютого 2004 року померла в СIЗО.

Читайте останні новини України та світу на каналі УНІАН в Telegram