В Україні створено скандальну настільну гру про колишніх мешканців Донбасу / Скріншот відео ТСН

"Переселенська блуканина" - настільна гра, що спричинила цілий скандал. Багато хто обурився: як можна поневіряння переселенців із Донбасу перетворити у звичайну гру? Кажуть, над нами познущалися та ще й за європейські гроші.

Якщо раз зіграв, дійшов до кінця - дивишся на світ та на людей геть по-новому. Бо розумієш, що понад півтора мільйона українців уже четвертий рік живуть, як фігури в цій жорстокій грі. Про це йдеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

Грати доволі небезпечно. Для психіки. Світ ніколи не буде таким як раніше. "В СБУ не змогли підтвердити факт вашого перебування на контрольованій території. Тож ви потрапили в "списки СБУ" - вам заблокували виплати". Раніше вони просто жили в цій грі. А тепер її намалювали. Щоб інші могли відчути весь відчай безкінечної блуканини.

"Якщо не вистачає сил рухатись уперед, ви завжди можете повернутись на непідконтрольну територію", йдеться у грі.

"Вас треба усіх вбити!", "Ви розумієте, наскільки ви всі хворі?", - це пишуть в особисті повідомлення жінкам, що наважилися показати страждання, як гру. Для образливих коментарів та закидів вони запровадили спеціальне поле - номер 122: "Ви побачили багато негативних коментарів від агресивних користувачів та впали в депресію. Не можете ходити один хід".

"Я три дні та ночі жила з цими коментарями. Мені багато писали, що вони не згодні з текстами. Але жоден не написав, що написали неправду", - каже співавтор гри Валерія Вершиніна.

"Хороший хід. Ви знайшли роботу. Тепер варто подумати, як пробитись крізь черги в дитсадочку. Проте це дуже важливий крок. Тому перейдіть на поле 60", - вона писала все це з власного досвіду. Валерія кинула три квартири в Донецьку, щоб почати життя по-новому в Києві.

Читайте такожНімеччина виділила ще один мільйон євро для постраждалих від війни на Донбасі українців

"Це сім кіл пекла, бюрократичної тяганини, це необхідність боротися за своє життя. За свої права. І це дуже складно", - говорить співавтор гри Ольга Іванова.

Довжелезний коридор – ніби теж з якоїсь гри. Колись тут була маленька поліклініка, а тепер – місце компактного перебування. 11 сімей третій рік зависли на ігровому полі номер 41. "У вас є 5 квадратних метрів на родину з 4 осіб, але немає прав на це житло".

Юлії, втікачці з Луганська, пощастило – в неї 9 метрів на трьох. Сусіди Юлії – Андрій, Ірина та їхні діти. Тут на підлозі є трохи місця, щоб розкласти гру. Андрій створив громадську організацію – так простіше відстоювати власне тимчасове житло. Але тепер воювати доводиться з власними сусідами-переселенцями.

"Нині найбільша проблема переселенців – житло. І ось за житло іде війна. Вони хочуть приватизувати це приміщення".

"А мені ось на днях кажуть: "Чого ти сюди припхалася?!". Ось вони приїхали, а я припхалася. І ось сьогодні стоїть завдання у деяких людей, щоб нас звідси вигнати. Вони говорять про це прямим текстом. Нехай йдуть, куди хочуть", – передає образливі слова інших переселенців Юлія.

Ці люди не інтегрувалися і досі не зрозуміло, чи приживуться тут. Та до дому вони точно не вертатимуться, це поле в переселенській грі для них закрите. Кажуть, переселенське життя таке заплутане, бо багато з них не хочуть працювати.

"Дуже багато людей за час АТО звикли до халяви. І приклеюються ярлики, що всі переселенці - халявщики, і не хочуть працювати. Я зі свого боку скажу - дуже багато людей, які не хочуть працювати. Вони чекають і сподіваються на те, що їм повинні, їм зобов'язані. Але ніяк не інтегруватися в цьому житті самим", – відзначає Юлія.

У Міністерстві з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб кажуть, що воно найбідніше за бюджетом. Тутешні коридори також схожі на декорації абсурдної гри. Георгій Тука колись був відомим волонтером, потім – менш відомим головою Луганської обласної військово-цивільної адміністрації. Тепер Тука - в маленькому кабінеті заступника міністра.

Читайте такожДіти-переселенці побували в міні-планетарії за зразком NASA

Вирішити проблеми в стислому терміні не вдасться – в цьому ніхто і не сумнівався, бо переселенська блуканина – на довгі роки. Тука каже, що міністерство багато що робить для переселенців – у парламенті, каже, лежать 6 законопроектів. У державних установах люди швидко звикають міряти успіхи папірцями, якими вони, фактично, прорубують шлях до бюджетних грошей. А в якомусь місті переселенцям пощастить.

"Поки що все йде настільки перспективно, що до кінця року в цьому місті переселенці, яких чимало, отримають перше житло", - каже заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій Георгій Тука. От тільки місто заступник міністра не назвав. Уже з наступного року пообіцяв початок будівництва соціального житла для переселенців та програм пільгового кредитування - в обох випадках допомогти мають німецькі банки. Мінімально на житло переселенцям потрібно 5 мільярдів доларів. На жаль, такої цифри в бюджеті і близько немає, йдеться в сюжеті.

Львівський баріста Євген Терещенко нині малює шоколадом всередині прозорих склянок для лате. А 4 роки тому в Донецьку він продавав запчастини і гадки не мав, що його домом стане Львів. У настільній грі він – на полі номер 75: "Вашу заявку відібрали на конкурсі малих грантів".

"Від ООН отримали грант. Купили обладнання нове, купили кавову машинку. Все для бізнесу. 80 тисяч гривень було грантових грошей", - говорить власник кав'ярні Євген Терещенко.

Читайте такожНа Тернопільщині за 5 місяців працевлаштовано майже третину вимушених переселенців

Держава ніяк не помагає – лише заважає бюрократичною плутаниною. Вся допомога – від західних грантодавців. Усі успіхи – завдяки активному переселенському пулу.

"Ми об'єднались – переселенці. Ми започаткували громадську організацію. Кожен з нас зрозумів, що він сам не відкриє жодні двері. І ніхто нам не допоможе самому. Якщо буде команда - буде легше. В нас 36 сімей. Ми отримуємо постійно гранти. Ці гранти ми використовуємо на розвиток міста Львова", – каже Євген.

Валерія, яка створила гру, покинула в Донецьку нерухомість більш ніж на 150 тисяч доларів. Юлія лишилася без будинку та кімнати в комуналці в Луганську – це 25 тисяч доларів. Андрій та Ірина взяли в кредит квартиру на 350 тисяч гривень, який не встигли погасити. А Євген з родиною лишив велику трикімнатну квартиру в Донецьку – це 80 тисяч доларів, та дачу, яку, мабуть, війна перетворила на руїни. Кожен з них хоче працювати, включаючи жінок з маленькими дітьми. Кожен констатує – павутиння переселенської плутанини щороку зростає, плодячи нові папірці та відомства. І лише власна впертість та підтримка однодумців дасть змогу дійти до фінішу.