Як повідомляє у біографічній довідці РІА Новости, народна артистка Росії Лія Меджидівна Ахеджакова народилася 9 липня 1938 в Дніпропетровську в театральній родині. Її мати, Юлія Олександрівна, була провідною актрисою, а батько, Меджід Салехович, - головним режисером Російського державного драматичного театру імені О.С. Пушкіна Республіки Адигея в Майкопі.
У 1956 році після закінчення школи Лія приїхала до Москви, намагалася вступати до театральних вузів, проте у підсумку подала документи в Московський інститут кольорових металів і золота, де провчилася півтора року.
У 1961 році закінчила Державний інститут театрального мистецтва імені А.В. Луначарського (рос. ГИТИС).
З 1960 року була прийнята в трупу Московського театру юного глядача (рос. МТЮЗ) в амплуа травесті. Одну з найкращих ролей цього періоду вона зіграла у виставі "Мій брат грає на кларнеті". Також запам'яталися її образи Тараски Бобунова ("Будьте готові, Ваша величносте!"), Ослика Іа-Іа ("Вінні-Пух та його друзі"), Бабусі ("Я, бабуся, Іліко та Іларіон"), Дениски Корабльова ("Пожежа в пампасах, або Подвиг в льодах"), Пеппі ("Пеппі Довга панчоха").
На тему: У Франції відкрили музей Луї де Фюнеса
Одну з перших серйозних ролей на театральній сцені Ахеджакова зіграла в постановці Романа Віктюка "Квартира Коломбіни", в якій виконала відразу чотири головні ролі.
У 1977 році актриса перейшла в трупу театру "Современник", де працює досі.
На сцені Лія Ахеджакова вдало зіграла безліч різнопланових ролей: Маргариту Мостову в "Стіні", Рахель Голд в "Важких людях", Челеста в "Пекельном сад", Варвару в "Дрібному бісові". У репертуарі Лії Ахеджакової були ролі в спектаклях "Віндзорські насмішниці" (місіс Форд), "Попередження малим кораблям" (Леона Доусон), "Ми їдемо, їдемо, їдемо ..." (Зіна).
Наразі актриса виходить на сцену в драмі за романом Євгенії Гінзбург "Крутий маршрут" (Зіна Абрамова) та спектаклі за п'єсою Миколи Коляди "Селестина".
У кіно актриса дебютувала в 1973 році, вже перша її роль Аллочки у фільмі Михайла Богіна "Шукаю людину" була відзначена призами міжнародних кінофестивалів у Варні та Локарно.
Ахеджакова знялася більш ніж у 90 картинах, співпрацювала з багатьма видатними режисерами: Інною Туманян ("Коли я стану велетнем"), Олексієм Германом ("Двадцять днів без війни"), Володимиром Меньшовим ("Москва сльозам не вірить"), Аллою Сурикової ( "Московські канікули"), однак найбільш яскраво її талант виявився в комедіях Ельдара Рязанова "Іронія долі, або З легкою парою" (1975), "Службовий роман" (1977), "Гараж" (1979), "Про бідного гусара замовте слово "(1980), "Небеса обіцяні" (1991), "Старі шкапи" (2000)," Андерсен. Життя без любові" (2006).
Серед пізніх кіноробіт акторки - роль офіціантки в трагікомедії Кирила Серебренникова "Зображаючи жертву" (2006), образ Анни Сергіївни в біографічній драмі Павла Лунгіна "Гілка бузку" (Lilacs) (2007), героїня кіноновели "Зима" Вікторія Павлівна в альманасі "Чотири віки кохання "(2008), Баба-Яга в казці " Книга майстрів" (2009), Світлана Семенівна в кінопроекті "Мами" (2012).
Ахеджакова неодноразово озвучувала анімаційні стрічки. Її голосом говорять герої мультфільмів "Синій птах", "Незнайка в Сонячному місті", "Аліса в Задзеркаллі", "Два клени", "Іван Царевич та Сірий Вовк".
У 1970 році актрисі було присвоєно звання заслуженої артистки РРФСР, в 1994 році - народної артистки Росії.
Ахеджакова - лауреат Державної премії СРСР (1973), Державної премії РРФСР (1979).
Двічі отримувала приз Національної кінематографічної премії "Ніка" за кращі жіночі ролі другого плану у фільмах "Небеса обіцяні" та "Зображуючи жертву" (1991, 2007).
За роль Фіми у трагікомедії Рязанова "Небеса обіцяні" за результатами опитування журналу "Радянський екран" була названа найкращою актрисою 1991 року.
Нагороджена орденом "За заслуги перед Вітчизною" IV ступеня (2006).
У 2008 році стала лауреатом премії журналу "Театрал" в номінації "За громадянську мужність".
Лія Ахеджакова була одружена тричі. Першим її чоловіком був актор Валерій Носик (1940-1995), другим - художник Борис Кочашвілі. Влітку 2001 року зареєструвала шлюб з московським фотографом Володимиром Персіянінова. Дітей немає.
