Жителька Маріуполя Наталя розповіла про пережите, коли в місто зайшли окупанти і як їй з рідними вдалося врятуватися.
Про це йдеться у повідомленні Маріупольської міськради.
Жінка розповіла, що вирішальними для неї стали слова онуки про те, що вона не хоче загинути від бомби, тоді Наталя й почала шукати варіанти порятунку з окупованого Маріуполя.
Вона жила на Лівобережжі. З 24 лютого по 5 березня Наталя перебувала вдома з дітьми та онукою, які переїхали до неї з МКР "Східний". Ходили по магазинах, поки це ще було можливо. Робили запаси їжі - попри обстріли району. Майже пристосувалися до нових реалій. Змінив усе приліт міни на прилеглу територію будинку.
Заради онуки Наталя поїхала до Драмтеатру дізнаватися про евакуацію. Захисники повідомили, що "зелений коридор" не дають окупанти, які фактично заблокували людей у місті.
У пошуках безпеки переїхали до Приморського району, де прожили ще 10 днів. За цей час її дуже вразила молодь. Хлопці допомагали у пошуках їжі, робили запаси дров, приносили воду. Дівчата - готувати їжу, берегли вогонь. Доводилося навіть топити сніг, аби була вода.
"Жахливим виглядали постійні поховання вбитих від російських обстрілів сусідів. Ковдри з тілами кожного дня носили та закопували у Приморському парку", - згадала Наталя.
15 березня жінка дізналася про можливість виїзду з Маріуполя власною автівкою. Не було жодних гарантій безпеки, але вони ризикнули для дітей.
Окупанти на блокпостах перевіряли документи, речі та багажник.
Наталя хоче повернутися до Маріуполя після визволення від окупантів: "Я, хоча й на пенсії, але готова допомагати прибирати вулиці від сміття, аби наш Маріуполь скоріше відродився з попелу".
