У жовтні, мені, у складі делегації Українського ветеранського фонду за підтримки Незалежної антикорупційної комісії (NAKO), довелося побувати у Сполучених Штатах Америки. Якогось дня ми з колегами замовляли біля Капітолію фаст-фуд, були у формі. І тут до нас підходить афроамериканець й каже російською: "Я від вас не піду, поки з вами не сфотографуюсь". Виявилось, цей хлопчина з Конго, навчався в Луганську, Україна - його рідний дім... Інший бік світу, мільйонне місто, і така зустріч – уявляєте?

Та насправді люди в США, які не є нашими земляками, а просто бачать наші шеврони, прапорець України, підходять, тиснуть руку, дякують за службу, хочуть фотографуватися. І це реально круто! Це те, чого нам варто навчитися.

В США дуже помітно: абсолютно у всіх є повага до України. Іноді, у деяких американців, можливо, навіть вища, ніж в окремих українців

Просто на вулиці я зустрів хлопчика років дванадцяти, він подивився на мене і віддав військове вітання. У відповідь я йому "дав краба"… А коли наша делегація відвідувала Музеї історії війни Сполучених Штатів, зустріли дідуся-ветерана В'єтнаму. Ми з ним розговорилися, сфотографувалися, а потім він відійшов на хвилину й повернувся ще з двома такими самими, як він, ветеранами – чоловіком та жінкою. І вже не ми з ними, а вони з нами фотографувалися…

В США дуже помітно: абсолютно у всіх є повага до України. Іноді, у деяких американців, можливо, навіть вища, ніж в окремих українців. І хоча у демократів та республіканців можуть бути трішки різні погляди на ситуацію в Україні, їм потрібно розповідати з перших рук, що й як відбувається в нашій країні. Що ми відстоюємо не лише власні інтереси, а інтереси всього світу, інтереси демократії, і без підтримки США нам буде трішки важче.

Американським політикам і суспільству треба це проговорювати. А також робити акцент на те, що нам не потрібні їхні армійці. Наші військові й самі непогано справляються на фронті. А от підтримка зброєю та забезпеченням – дуже важлива. 

Українські військові сприймаються в США як справжні герої. Адже Україна зробила неймовірне у той час, коли багато західних аналітиків були впевнені, що з ресурсами, в десятки разів меншими, ніж у РФ, ми досить швидко втратимо все. Отак брати й "розмотувати" "другу армію" світу?.. А ми змогли. Тож для американців мегаважливо вивчати наш досвід.

Натомість у них маємо перейняти досвід реабілітації після війни, адаптації ветеранів до мирного життя. США стикнулися з цією проблемою після повернення американських ветеранів з В'єтнаму. Після цього, протягом двадцяти років, вони розробили чимало починань в різних сферах. І врешті люди, які повернулися з Іраку, набагато швидше адаптувалися, ніж після повернення з в'єтнамської війни. 

Українські військові сприймаються в США як справжні герої. Адже Україна зробила неймовірне у той час, коли багато західних аналітиків були впевнені, що з ресурсами, в десятки разів меншими, ніж у РФ, ми досить швидко втратимо все

Наразі в американському суспільстві "ветеранська система" працює набагато краще, ніж в Україні. Наприклад, будь-який великий захід в США, на якому присутня велика кількість людей, починається з подяки цивільних громадян ветеранам В'єтнаму, іракських та афганських кампаній. І це не просто "для галочки". Люди справді щиро, з великою повагою ставляться до своїх військових та захисників. Нам варто цьому навчитися.

Олександр Морозов, сержант Збройних сил України, підприємець