Під час чергової російської ракетно-дронової атаки на українську столицю в ніч з 29 на 30 травня 2023 року загинула 33-річна жінка. Ще одна невинна жертва країни-терористки Росії, яку українці ніколи не пробачать.
Згодом столичний мер Віталій Кличко більш детально повідомив обставини цієї трагедії. Очільник Києва стверджував, що жінка загинула в той момент, коли вона вийшла на балкон подивитися, як збивають дрони. Наступного дня у ЗМІ з'явилося спростування цієї інформації від родичів загиблої. На чиєму боці правда – ще доведеться з'ясувати. Однак, так чи інакше, ця заява змусила українців ще раз задуматися, як власна безтурботність може призвести до фатальних наслідків в умовах війни.
Вступаючи у друге літо повномасштабної війни, можна дедалі більше почути, що українці, які залишилися в країні, вже давно адаптувалися жити в таких умовах. З одного боку – це нова реальність, до якої дійсно варто адаптуватися, щоб зовсім не з'їхати з глузду і продовжити нормально функціонувати, але з іншого – це насправді абсолютно ненормально, адже в нас поступово притуплюється інстинкт самозбереження.
Тож де вона – межа між небезпечною безтурботністю та надмірним фанатичним панікерством?
Тож де вона – межа між небезпечною безтурботністю та надмірним фанатичним панікерством? Як нам витримати баланс, який дозволить нам більш-менш стабільно почуватися морально та фізично, щоб продовжувати далі жити і працювати, не даючи ворогу нас зламати?
Звісно, ходити на кожну тривогу в укриття мають можливість та бажання далеко не всі. Хтось не може покинути роботу, комусь далеко йди до найближчого нормального укриття, хтось морально не витримує реагувати на кожну загрозу, хтось вже перебуває в апатії, а хтось – банально втомився. Адже нічні обстріли у травні киянам псували життя день-через день, але ж роботу вранці ніхто не відміняв!
Втім, якщо навіть відкинути безпосередньо похід до укриття на кожну тривогу, є ще чимало загроз під час атаки з повітря, яких уникнути під силу кожному. Наприклад, мінімізувати перебування на відкритому повітрі чи поїздки на транспорті під час повітряної атаки. Адже хоча наша ППО майстерно збиває більшість ракет і дронів в українському небі (низький їм уклін), мінімізуючи великі трагедії з десятками жертв, ніхто не застрахований від падаючих уламків.
Пам'ятаєте те шокуюче відео з велосипедистом і маршруткою під час атаки 29 травня? Дивом обійшлося без жертв та постраждалих! Можливо, вимога не користуватися громадським транспортом під час ракетної атаки – це не така вже дурість, наїзд на бізнес чи забаганка влади? Можливо, задля власної безпеки ми все ж можемо трішки відкласти поїздку чи скористатися метро замість маршрутки?
Можливо, варто утриматися від спортивних занять на вулиці чи забрати дітей з ігрового майданчика на час повітряної тривоги? Так, у Києві досі можна побачити, як діти катаються на гойдалках під час повітряної тривоги, і колись це може призвести до трагедії.
Хоча цивільні українці ніяк не можуть самостійно завадити ворогу пускати ракети і дрони по мирних містах, вони все ж можуть зробити дещо задля власної безпеки
Або зйомка неба під час повітряної атаки. Окрім того, що це злочин, який заважає роботі ППО та в підсумку може призвести до загибелі людей, це ще й створення додаткової небезпеки для себе. Знову ж таки, особливо одразу після збиття ракети чи дрону – їхні уламки ж мають кудись впасти! І ось роззяви на вулицях чи на балконах поряд – взагалі не застраховані від їхнього падіння.
Інколи складається враження, що частина українців взагалі підзабули, що війна ще триває, говорячи про те, що можна викладати в соцмережах. Вже знову бачимо фото військових літаків в небі над тиловими містами, фото переміщення техніки чи місця перебування військових. Дуже часто, такі пости чи сторіз викладаються навіть без злого задуму, просто в дусі "ось подивіться що я щойно побачив" – просто тому, що багато хто вже забув і про правила безпеки онлайн, зате хочуть собі побільше лайків та переглядів.
Окреме питання – літній відпочинок. Так, усім хочеться до лісу, усім хочеться на море… Однак окрім того, що біля таких зон відпочинку немає укриттів на час повітряної тривоги, там ще й можуть бути нерозірвані боєприпаси. Якщо говоримо про море – навіть до умовно розчищеного узбережжя все ще може занести морську міну. Чи всі забули, як минулого року по одеських пляжах літали голови?
До речі, нещодавно Держтуризму оновило правила безпеки відпочинку в Україні під час війни – радимо ознайомитися. Як бачимо, повністю відмовлятися від відпочинку українців ніхто не закликає. Однак певних заходів безпеки все ж варто дотримуватися, знову ж таки – заради нас самих.
Підкреслимо, що зайва безтурботність деяких українців аж ніяк не пом'якшує провину росіян за терор цивільного населення. Росіяни – терористи, які вбивають мирних громадян на території чужої країни, беззахисних перед смертоносними ракетами та дронами. Це доконаний факт. Однак, хоча цивільні українці ніяк не можуть самостійно завадити ворогу пускати повітряні загрози по мирних містах, вони все ж можуть зробити дещо, кожен у межах своїх можливостей, задля власної безпеки.
Мінімізуємо перебування на вулиці чи в транспорті під час атак, не підходимо до вікон, не виходимо на балкони, не знімаємо роботу ППО, не ходимо туди, куди не можна – це ж все дуже просто виконати. І це може врятувати ваше життя. Адже не забуваємо – війна триває, і ми всі досі залишаємося в небезпеці попри хибне відчуття нової нормальності. Тож зберігаємо спокій, дотримуємося заходів безпеки, не заважаємо нашим військовим робити їхню важливу справу і працюємо далі на благо України.
Марина Григоренко
