15 червня у Вінницькому музично-драматичнму театрі ім.Садовського - закриття сезону. Цього дня о 18.30 показуватимуть трагікомедію на дві дії Анатолія Крима „Осінь у Вероні”. А перед цим  щодня о 18.30  на сцену виходитимтуь актори. 

7 червня – Анатолій Крим „Жага екстриму” (комедія на дві дії)

8 червня – О. Мардань „Ніч святого Валентина” (фантазії на тему кохання)

Відео дня

9 червня – В. Селезньов „Осіння мелодія” (драматичний етюд на 4 малюнки)

12 червня  – Леся Українка „Лісова пісня” (міф з прадавніх часів)

13 червня – Г. Квітка-Основ’яненко „Шельменко-денщик” (водевіль на дві дії)

14 червня -  В. Селезньов „Софія” (театральна версія життя Софії Потоцької)

А 8 червня гратимуть дві вистави. На малій сцені о 18.00 - драма Карпенко-Карого „Я б тобі небо прихилив...” 

Тема жіночої недолі з драми Івана Карпенка-Карого «Безталанна» привабила випускницю режисерського факультету Національного університету театру, кіно та телебачення ім. І. Карпенка-Карого, молоду вінницьку акторку та режисера Оксану Бандуру. Вона поставила спектакль з назвою «Я б тобі небо прихилив...» який йде з травня. Це її третя режисерська робота, після двох дитячих вистав.

Любовний трикутник сповнений пристрастей та страждань. Купа емоцій щасливих та гірких вирує на сцені та виплескується у глядацьку залу. Психологічну соціально-побутову драму подано на сцені у сучасній обробці. На малій сцені театру актори від глядачів на відстані витягнутої руки. Неоднозначну головну роль зіграє сама режисерка. Актори відкривають глядачеві свою душу мовою граціозної пластики, мовою танцю. Музика спектаклю – пісні «Океану Ельзи». У фінальній сцені актори пропонують приміряти глядачам свої чоботи - чи готовий хто приміряти на себе таку долю?

Перед нами проходить життя двох молодих жінок — Софії й Варки. Різні за вдачею, за темпераментом, вони однаково нещасливі в особистому житті. Стихійна сила почуттів Гната, в якого вони обидві закохані, призводить до непоправної помилки: посварившись із гордою свавільною Варкою, парубок на зло їй одружується з тихою, доброю, щирою дівчиною Софією. Вона так довго бідувала і так прагнула щастя, що беззастережно повірила і Гнатові, і Варці, і навіть свекрусі — людині озлобленій, жорстокій

Жінки переконані в тому, що не мають права міняли щось: розлучитися, викрити перед іншими тиранію свекрухи, відстояти свою позицію, влаштувати своє життя самостійно, незалежно від чужої волі. Потрапивши у вир почуттів, вони безсилі вплинути на хід подій. Драма, що її було написано ще у 1886 році сколихує емоції і сьогодні. Приходьте у п’ятницю до театру аби пересвідчитись.

Вінницький театр працює останній тиждень