Днями один з російських нафтопереробних заводів у Новошахтинську, що знаходиться у Ростовській області, був успішно атакований невідомим дроном який врізався в установку перероблення нафти та вибухнув. Це спричинило пожежу та вивело з ладу підприємство.
З огляду на планомірну атаку та наявність у дрона вибухівки, це була навмисний та вкрай професійно проведений високоточний удар із застосуванням дрона-камікадзе. Цей вид зброї доволі новий у світі, тим більше, він ніколи не використовувався проти промислових об’єктів. І логічно постає питання, наскільки дрони-камікадзе ефективні.
Баражуючі боєприпаси і дрони-камікадзе
Через те, що баражуючі боєприпаси, або, як часто називають дрони-камікадзе, довгий час вважались екзотичною та специфічною зброєю, вони не мають поширення у світі. Піонером у цій сфері став Ізраїль, який у 1982 році за допомогою перших БПЛА на самому початку Ліванської війни розгромив вкрай насичену протиповітряну оборону противника взагалі без втрат. БПЛА використовувались для пошуку радарів ліванської армії, імітували справжні літаки та наводили високоточні боєприпаси.
Після цього в Ізраїлі задались цілком логічним запитанням: а чи можливо створити дрон, який би сам знищував радари противника й у 1989 році з’явився баражуючий боєприпас IAI Harpy. По суті це звичайний БПЛА, який літає заданим маршрутом, але оснащений системою пасивного радіолокаційного наведення та бойовою частиною. У польоті він "ловить" випромінювання радіолокаційних станцій противника та вражає їх, просто врізаючись, що приводить у дію бойову частину.
З появою дешевих цифрових технологій та загальною мініатюризацією електроніки, почався розквіт дронів, вартість яких невпинно зменшується. І це призвело до того, що втрата самого дрона вже не є критичною, тобто з нього економічно вигідно робити боєприпас.
А головною різницею між баражуючим боєприпасом і, наприклад, ракетою є те, що він знаходиться ціль вже після запуску і керується оператором до моменту удару.
Особливості дронов-камікадзе
Це його і відрізняє, наприклад, від ракети, в яку дані щодо цілі необхідно закласти заздалегідь і вона буде вже самостійно шукати її, чи просто вдарить по вказаних координатах.
Тобто завдяки бражаюучому боєприпасу можливо вийти у район цілі й там провести дорозвідку. Наприклад, оператор може побачити більш пріоритетну ціль, або не виявити їх та почати досліджувати інший район. Водночас "система наведення" баражаючого боєприпаса не вимагає коштовних головок самонаведення, достатньо звичайної камери, або максимум - тепловізійної.
Але такий механізм наведення вимагає постійного підтримування зв’язку з баражуючим боєприпасом. Якщо, наприклад, крилата ракета автономно виконує бойове завдання, то дрон зі втратою зв’язку такої можливості вже немає.
Тому дальність управління дроном-камікадзе поки є однією з найголовніших проблем. І саме тому абсолютна більшість з них працює на відстані у кілька десятків кілометрів максимум. З цим і пов’язано, їх мала розповсюдженість - вони поки лише займають свою "нішу" на полі бою.
І саме тому, поки найбільшого поширення отримали дрони-камікадзе невеликого класу, призначені для знищення бронетехніки. Наприклад, польський Warmate, ізраїльський Orbiter.
До цього ж класу відноситься й американські Switchblade, найменша версія з яких взагалі призначена для знищення піхоти противника. Як і турецький Kargu, який створений на платформі квадрокоптера та фактично несе міну направленої дії типу МОН-50 чи Claymore.
Водночас вже існують баражуючі боєприпаси, які можуть діяти на відстань у сотні кілометрів. Зокрема ізраїльські HERO від Uvision, найбільші з яких дістають ворога на дальності понад 100 км.
А атака Новошахтинського нафтопереробного завода є першим випадком, який продемонстрував, що дрони-камікадзе можуть стати зброєю значно вищого рівня, ніж зараз.
