У рашистів намітився дефіцит спеціалізованих протикорабельних ракет, яким він тероризує Україну. В іншому випадку досить складно пояснити початок використання протикорабельних ракет – берегового комплексу "Бастіон" і ракет повітряного базування Х-22.
Тим паче, що використання Х-22 взагалі виглядає більш ніж ілюстративно для спроб Кремля бодай чимось закидати Україну.
Х-22 для знищення авіаносців
Ще у кінці 50-х років у СРСР почали роботи над створенням спеціальної ракети для знищення американських авіаносних груп. Ця розробка стала результатом відчайдушного захоплення Хрущовим всією ракетною технікою та мала стати основним озброєнням новітніх на той час надзвукових бомбардувальників Ту-22.
Головною вимогу до неї була здатність гарантовано проривати протиповітряну оборону авіаносців шляхом висотного та швидкісного прориву. Х-22 здатна піднятися на висоту до 22,5 км та розігнатися до 3,5-4 Маха. На дальності у 60 км від цілі вона переходить у піке та вимикає двигун, плануючи на швидкості 2 Маха. Знищити такі високошвидкісні цілі й зараз доволі складно, а тоді взагалі було майже неможливо.
Для самонаведення ракета оснащується активно радіолокаційною головкою самонаведення, яка на полігонних випробуваннях дозволяла знищувати ціль прямим ураженням. Звичайна фугасна бойова частина вагою у 900 кг дозволяло говорити про можливість знищення авіаносця декількома влучаннями.
Також на користь можливості успішного використання ракети говорила її дальність польоту - від 400 до 550 км в залежності від швидкості та висоти літака з якого здійснювався пуск. Але це "на папері", бо радар Ту-22 міг побачити авіаносець лише з 370 км, а успішно захопити з 250-270 км.
Але вже перші польоти з Х-22 до американських авіаносців показали, що "ймовірний противник" активно засліплює радари і захопити ціль для пуску просто неможливо. Тому був розроблений план атаки з використанням Х-22 з ядерною бойовою частиною та лише з інерціальною системою. Для розуміння "паспортна" точність наведення була "десь у квадрат 10х10 км", тому робився залп з 8 ракет.
Ці самі "інерціальною" Х-22 могли використовуватись і для знищення наземних "площинних цілей", бо боєголовка потужністю у 350 к.т. дозволяла нехтувати таким терміном, як точність, а типовою наземною ціллю були "комплекси споруд".
Особливості Х-22
За високі характеристики Х-22 звісно необхідно було заплатити. По-перше, габарити та вага ракети зараз дозволяють її використання лише з ракетоносців Ту-22М, до яких ракета підвищується під фюзеляж та крила.
Енергоефективність ракети - це результат використання рідинного ракетного двигуна на високотоксичних компонентах і заправка ракети проходит у захисному спорядженні та протигазах. Тому у реальності, якщо пусків не передбачено, то ракету не заправляють взагалі.
Також для Х-22 літак фактично є прискорювачем. Дальність пуску різко зменшується у випадку, якщо літак здійснює пуск з висот нижче 6 км. А до суттєвого оновлення ракети у 70-х роках, яка отримала індекс "М", здійснювати низьковисотний пуск взагалі було неможливо.
Щодо можливості ракети Х-22 бити по наземних цілях, то необхідно зазначити, що все залежить від версії ракети. Якщо використовувались Х-22 з інерціальною системою наведення, то вони дозволяють бити лише "кудись у квадрат" і через це далеко не факт, що взагалі вироблялись з фугасними бойовими частинами.
Водночас Х-22 з радіолокаційною головкою самонаведення, в теорії можуть захопити наземну радіоконтрасну ціль типу міст або "промислові споруди". Але вірогідність успішної атаки наземних цілей залишається під величезним питанням.
Характеристики Х-22М
- Довжина: 11,6 м
- Розмах крил: 3,2 м
- Маса: 5900 кг
- Маса бойової частини: 900 кг (1000 кг для "інерціальної" версії Х-22)
- Швидкість крейсерська: 4 Маха
- Максимальна дальність запуску: 500 км
