Реабілітолог, бойова медикиня та учасниця бойових дій Юлія Вітковська після Бахмуту та Вугледару служила на Чернігівщині, де й пройшла військово-лікарську комісію. Зараз вона несе службу у територіальному центрі комплектування і розповіла подробиці про вручення повісток.
"Як реагують чоловіки? Мабуть, чоловікам пофіг на те, що я жінка. Я ж така не одна на повістках. В принципі, людям потрібно єдине: не чіпайте мене, я – "мамина черешня", мені не можна. Коли, наприклад, я повертаюсь зі служби додому, десь в місті зупиняюся кави попити на ходу, я дивлюсь на цих "супер качків", які також сидять з лавандовим лате, спілкуються, посміхаються, щось обговорюють. І у мене така асоціація — а хто з нас мужик?", - зазначила вона в інтерв'ю Суспільному.
За словами військовослужбовиці, фіксується безліч випадків того, як чоловіки уникають спілкування з представниками ТЦК. Побачивши людину у формі вони просто тікають.
"Ідемо: поліцейські і нас двоє. Універмаг "Київ", ми на стоянку заходимо, попереду – двоє чоловіків. Я бачу, що один з них підіймає очі в мою сторону, бачить, що ми йдемо назустріч, хватає за руку друга, вони розвертаються і йдуть в протилежному напрямку, з того, звідки вони йшли. Я смикаю свого колегу за руку: "Глянь, кажу, захисники пішли!", - розповідає Вітковська.
Вона додала, що у суспільстві закріпилось помилкове бачення того, що при отриманні бойової повістки людина одразу йде у штурмовики, однак це так не працює. У ЗСУ служить не тільки штурмовики.
"Не кожну людину поставлять на керівну посаду, бо не кожна людина може керувати. Не кожна людина може штурмувати. Є люди, які гарно куховарять, я таких знала по службі. Є люди, які дуже швидко впораються із написанням якогось рапорту, в них все чітко. Є люди, які будуть копирсатися в видачі того ж одягу, хтось буде ремонтувати машини, хтось чистить зброю, хтось щось рахує. Це також робота! Не всі будуть штурмовиками", – наголошує жінка.
Як Вітковська зазначає, чоловіків доводиться переконувати у тому, щоб вони йшли служити. Зробити це сухо неможливо - доводиться наводити приклади й "будити в чоловікові чоловіка".
"Чесно — не спрацьовує. Мабуть, прокинуться, коли прилетить в кожен двір. Перше було що? Переляк у 2022 році, потім – пуф, і на зараз відповідь: "А я вас туди не посилав". І ще – "Це не моя війна. Ви її почали, ви її і закінчуйте". Як ти будеш реагувати, коли в умовне селище чи місто зайде ворог і на твоїх очах буде ґвалтувати твою дружину, різати на шмаття твою дитину, що ти будеш робить?" На що було сказано, що коли зайдуть – тоді я піду", – пригадала Юлія.
Мобілізація в Україні
Як пише The Economist, пошуки потенційних новобранців в Україні посилилися.
Українська армія, яка поступається за чисельністю та озброєнням російським військам на полі бою, терміново потребує свіжих бійців. Водночас черги патріотично налаштованих добровольців, що вишикувалися біля призовних пунктів після повномасштабного російського вторгнення в лютому 2022 року, давно зникли. Тому українські військові частини намагаються заманити до себе людей, використовуючи різні способи мотивації.
Як ідеться в матеріалі The Wall Street Journal, військові все частіше розміщують рекламу на білбордах і застосовують рекламні інструменти Instagram.
