Самовільне залишення частини стало найпопулярнішим способом вирішити будь-яку свою проблему в армії. А в її основі лежать три великі блоки причин. Про це в інтерв’ю "Главкому" сказав Ігор Луценко, військовослужбовець, аеророзвідник, народний депутат України VIII скликання.
Відповідаючи на запитання щодо того, наскільки великою є проблема самовільного залишення частини, Луценко висловив думку, що це "найбільша проблема".
"Це зворотний бік нинішньої політики мобілізації. І це не суто військова проблема. Це загальнодержавна військово-цивільна проблема. Вона потребує залучення всієї потужності держави. А держава просто не підключається", - сказав він.
Військовослужбовець виділив три основні блоки причин СЗЧ. Перший - це люди, яких схопили раптово, без усвідомленого рішення служити. "Вони з першого дня шукають спосіб "відкрутитися", у тому числі через СЗЧ", - додав Луценко.
Другий блок причин мають військові, які давно служать. "Ті, хто справді багато зробив, має заслуги, нагороди чи просто великий бойовий досвід. Конфлікти з командирами, відчуття безвиході, відсутність нормальних ротацій - усе це підштовхує до того, щоб "вирватися", - пояснив аеророзвідник.
Третім блоком причин він назвав бюрократію та зламані механізми переведення. "Частину людей фактично "переводять через СЗЧ": вони йдуть "у самоволку" на півроку, а потім повертаються вже в іншу бригаду, яка їм більше підходить. Вони таким чином поєднують "відпочинок" і переведення, бо законно цей процес може тривати півроку й більше", - зауважив Луценко. Він наголосив, що з усіма цими категоріями потрібно працювати.
Його запитали, чи можна сказати, що СЗЧ часто стає єдиним способом для людей "врятуватися", адже система ротацій не працює. Він погодився, зазначивши, що для дуже багатьох СЗЧ - "це, по суті, єдиний зрозумілий спосіб щось змінити".
"Маршрути типу "попросити переведення" чи "дочекатися ротації" виглядають або нереальними, або такими, що розтягуються на півроку й більше", - зауважив військовослужбовець.
Він додав, що восени 2024 року було впроваджено "низку хороших реформ": призначення людей на посади без формальної офіцерської освіти, а також механізм переводу з небойових частин у бойові.
"Армійська бюрократія за якийсь час просто знайшла спосіб усе це звести до нуля. У результаті СЗЧ стало найпопулярнішим способом вирішити будь-яку свою проблему в армії. Хочеш перевестися - йдеш у СЗЧ. Не подобається командир - СЗЧ. Боїшся воювати, мало платять - СЗЧ", - сказав Луценко.
Військовослужбовець додав, що реальність така, що "пішов у СЗЧ, сидиш у тилу і працюєш айтішником на кілька тисяч доларів у європейській чи українській компанії".
Проблема СЗЧ - більше новин
Як повідомлялося, раніше полковник Валентин Манько, начальник управління штурмових підрозділів Збройних сил України зазначив, що "у нас вистачає людей, але не вистачає інформаційної політики", через що "величезна кількість СЗЧ".
Командир 20-ї бригади безпілотних систем "К-2" Кирило Верес зауважив, що найефективніші бригади не складаються виключно з якоїсь однієї групи військовослужбовців - мобілізованих чи колишніх СЗЧшників, - усі воюють пліч-о-пліч, без поділу на якісь окремі групи.
