Канцлер ФРН Фрідріх Мерц заявив, що Німеччина, Велика Британія, Франція та США зняли обмеження на далекобійність зброї, поставленої Україні. А у Кремлі таке рішення назвали "небезпечним", адже цей крок начебто "іде врозріз із прагненнями Росії щодо політичного врегулювання війни".
Але виникає питання: чи є у нас фізично, чим реалізувати цей люб’язний дозвіл? Тобто, якщо нам просто дозволили використовувати далекобійні ракети, то цей дозвіл, насправді, стосується дуже нечисленних ракет Shadow і Scalp. Так, вони у нас є, але, по-перше, їх нам не такий "вагон" передавали, як ми потребували. По-друге, ми ними активно користуємося, тому зрозуміло, що багато їх лишитись не могло. Тобто, якщо мова йде тільки про залишки Storm Shadow і Scalp та їх ймовірне використання, тоді це так собі історія.
Але якщо промова Фрідріха Мерца - це не тільки про дозвіл, а про фактично анонс передачі нам ракет Taurus, тоді це дуже корисно. Адже такий дозвіл, плюс їх п’ятисоткілометрова дальність - це такий собі "привіт" арсеналам ГРАУ, "привіт" саме стратегічним командним пунктам противника.
Насправді ми маємо три групи основних об’єктів на території Росії, які нам дуже цікаві.
Перше - це військові склади саме стратегічного значення, а не тактичного рівня (на них далекобійних засобів, на жаль, не напасешся ні за які гроші). Натомість, тільки тим, що ми своїми силами, за допомогою власних БПЛА, винесли чотири арсенали ГРАУ, ми майже вдвічі знизили інтенсивність ворожого артилерійського вогню на фронті. Тобто, ураження таких об’єктів - це дійсно працює. І це означає, що цей напрямок треба розвивати і продовжувати.
Друге - це удари по "кровоносній системі" Росії - нафтопереробній галузі. У нас чомусь про це мало пишуть, але, приміром, в Ростовській області Росії і на частині окупованих росіянами південних українських областях бензин вже по талонах і з чергами. При цьому, дивним чином, ці талони ввели рівно за два тижні після того, як ми влучили по Ростовському нафтопереробному заводу.
До речі, це демонструє справжні пріоритети Росії, коли вона спершу економить на цивільному населенні, а навіть останній літр пального, який лишатиметься, піде до російської армії. Але ми маємо дійсно зробити усе, щоби цей літр справді став останнім.
Нарешті, третя категорія об’єктів, цікавих нам для завдавання ударів (і буквально на минулому тижні у нас були серйозні успіхи в цьому напрямку) - це критично важливі підприємства російської оборонної промисловості. Я б не сказав, що бачу зараз дуже грамотну нашу стратегію вибивання таких підприємств. Але я б назвав таку стратегію підшипниковою.
Що мається на увазі? Річ у тім, що під час Другої світової війни схожу дилему вже вирішували союзники - Сполучені Штати і Британія. Вони тоді вирішували, які об’єкти у Німеччині будуть бомбардувати їхньою дальньої авіацією.
І довелося робити складний вибір. Адже кожен виліт дальньої авіації коштував десятки збитих бомбардувальників, німецька ППО гарно працювала. Відповідно, треба було обрати найважливіше і найцінніше.
Наприклад, можна було б націлити бомбардувальники на заводи "Мессершмітт". Однак вони вирішили, що не треба. Натомість вирахували, що підшипники і для всіх літаків, і для всіх танків, і для всієї колісної техніки виготовляють усього два німецькі заводи. І саме на ці два заводи союзники зробили два вильоти. Це дозволило на одну третину зменшити випуск взагалі усієї техніки в Німеччині.
Ми зараз так само вираховуємо такі "заводи", які не виробляють кінцеву продукцію, але робота яких впливає на спроможності РФ загалом. Саме тому ми не так сильно зачіпаємо Алабугу. Не те, щоб ми не могли її дістати (іноді й туди від нас прилітає). Річ у тім, що Алабуга - це вже фінальна збірка, її легко перенести. А ми шукаємо ті заводи, які виготовляють дійсно унікальні компоненти, від яких залежить увесь ланцюжок постачання.
Приклад? Нещодавно було вражено завод, який робить елементи живлення для всіх російських крилатих ракет і для всіх російських КАБів. Це був один такий завод в РФ. І він саме виготовляв ці компоненти, а не лише збирав. Ми його винесли під нуль.
Власне, хочеться вірити, що тепер у нас буде більше можливостей вражати критичні ланки в російських ланцюжках оборонного виробництва.
