Коли Росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, то спустошила деякі з тих самих міст, які постраждали за часів Другої світової війни. Як і в 1940-х роках, окупанти створили нові адміністрації на окупованих землях, захопили зерно та інші ресурси, викрадали членів громади та проводити тортури. У The New York Times розповіли історію 101-річної Галини Семибратської, яка була розгублена, коли вперше почула, що на її країну напали.
"Це ж не німці на нас напали?" - запитала Семибрацька.
"Ні", - відповіла її донька, 72-річна Ірина Малик.
На це раз війну почала їхній сусід - Росія, для жінки це стало шоком.
"Пані Семибратська - одна з невеликої групи літніх українців, які пережили не одне, а кілька вторгнень. Бувши дітьми та підлітками, вони бачили, як їхня земля та люди були спустошені у Другій світовій війні. Німецькі війська і танки пронеслися в 1941 році, захопивши Україну у Радянського Союзу, який вже розглядався багатьма українцями як окупаційна сила. Радянський Союз відвоював її у 1943 та 1944 роках", - розповіли журналісти.
Також видання поділилося історією 83-річної Зінаїди Тарасенко, яка мешкає у Херсоні. Вона розповіла, як у дитинстві її мати захистила від німців, які окупували їхнє село Осокорівка. Тоді вона була дитиною, проте насильство, яке вона побачила, досі їх сниться.
За її словами, нацисти використовували будинок сім'ї як медичну клініку.
"Моя мама була вагітна. Німці змушували її чистити їхнє взуття, прати їхню форму. Вони пили, співали пісні", - додала вона.
Проте коли два роки тому Росія захопила Херсон, то тепер Зінаїда була змушена захищати свою доньку Олену, яку російські окупанти викрали з їхнього будинку.
Вона шукала свою доньку впродовж тижня, ходячи до різних в'язниць та питаючи про новини щодо неї. Пізніше Олена сама повернулася.
"Вона була налякана. Я її мало про що розпитувала. Тільки: "Тебе били?", - зауважила жінка. Проте Зінаїда підкреслила, що Олена не стала багато розповідати.
Також життя жительки Херсонщини Юлії Нікітенко формувалося під впливом насильства ще до Другої світової війни. Як виявилось, радянська влада забрала її батька та стратила, коли жінці було всього два роки.
"Я росла у Великій Олександрівці під час окупації. Німці нас виселили. У нас була маленька, проста хата в центрі. Вони там жили. Ми переїхали в іншу хату, ближче до лісу", - згадує Нікітенко.
Вже за 80 років до її будинку прийшли російські загарбники.
"Вони попросили мене показати паспорт. Я пішла його шукати. Один з них відкрив його, подивився і сказав: "Візьми російський паспорт"", - розповіла жінка.
Проте вона відмовилася та сказала: "Я люблю Херсон і Україну".
Юлія Нікітенко взяла гроші, які їй дали росіяни, адже більше не отримувала пенсію. Вона додала, що це змусило її відчути себе зрадницею, "але як інакше я могла б вижити?".
Своєю чергою під час Другої світової війни Харків чотири рази переходив з рук в руки під час запеклих боїв, які зруйнували більшу частину міста. Наразі багато будівель знову зруйновані через російські атаки.
"100-річній Ганні Лапан, єврейці з Харкова, було 18 років, коли німецькі війська вперше атакували місто. Коли почалося бомбардування, вона та її сім'я втекли на борту поїзда для худоби, який віз їх на схід. Її батько був мобілізований і загинув під Сталінградом у 1943 році. Пізніше того ж року вона повернулася до Харкова, коли німці були витіснені назавжди", - зауважили у матеріалі.
Вже у 2022 році жінка була змушена знову покинути своє місто, коли Росія розпочала наступ. Її сестра переїхала до Ізраїлю, протягом трьох місяців Лапан ховалася від війни на заході України, проте пізніше повернулася до Харкова.
"У будинку досі є тріщини, ми їх так і не відремонтували", - розповіла вона про свій будинок, який був пошкоджений через російські обстріли.
Галині Семибратській, про яку згадувалось раніше, теж було 18 років, коли нацистські війська увійшли в її рідне місто Нікополь. Вона пам'ятає дату: 17 серпня 1941 року. Жінка не могла повірити в те, що стала свідком ще однієї війни, цього разу з боку сусідньої "братньої" країни. За її словами, їй здавалося це гіршим, ніж війна, яку вона застала раніше.
"Я розумію, хоча я вже стара. Я зберегла пам'ять. Я багато чого пам'ятаю. Але зараз я не можу зрозуміти, що відбувається. Це не війна, це винищення", - засмучено розповіла вона.
Евакуація жителів Харківщини - що відомо
Коли Росія у травні 2024 року розпочала свій повторний наступ на Харківщину, зокрема на Вовчанськ, багато людей, а особливо похилого віку, були змушені тікати від обстрілів РФ. Вони зі сльозами на очах виїжджали з регіону, адже для них це вже не вперше.
Тоді журналісти Sky News побували у регіоні та розповіли про ситуацію навколо міста. Тоді вулиці міста були майже безлюдними.
"На півдорозі ми побачили групу з п'яти літніх мешканців, які зібралися навколо лавки. Вони, схоже, не поспішали тікати, незважаючи на небезпеку і попередження влади про необхідність покинути місто, яке налічує близько 3 000 жителів", - йдеться у розповіді.
Жінка, на ім'я Марина, яка виїжджала зі своїм чоловіком, розповіла кореспондентам про страшні атаки росіян.
"Військові літаки скидали бомби. Їх було так багато, що здавалося, ніби небо вибухає. Було так страшно, так голосно", - розповіла жінка.
