Існує зброя, навколо якої створений певний "ореол" зі своїми міфами та легендами. Однією з них є термобарична зброя. Саме її, далекі від військової справи люди, називають вакуумними бомбами.
Проте насправді ніякого "вакууму" при вибуху не утворюються, хоча це і не робить її менш небезпечною.
Термобаричні бомби - принцип дії
Загалом термобарична зброя призначена для знищення живої сили противника та легкоброньованої техніки в умовах, коли вони захищені фортифікаційними спорудами, або знаходяться у місті, бо вони захищені від уламків та фугасної дії звичайних боєприпасів.
Спершу, в середині минулого сторіччя, з’явились об’ємно-детонуючі боєприпаси. Їх принцип дії доволі простий: спочатку вони розпилюють вибухонебезпечну рідину, яка змішується із повітрям, а після того, як утворюється "хмара" - вона підривається.
Головний мінусом цих боєприпасів є великий вплив погодних умов. Наприклад сильний вітер може просто "розмітати" таку "хмару". Тому доволі швидко були винайдені термобаричні боєприпаси, в яких утворення "хмари" та її підрив відбуваються одночасно.
При підриві такої "хмари" утворюється суцільне полум'я температурою близько 2500 градусів, яка знищує все живе та виводить з ладу техніку. Що страшніше, "вогняна хмара" розходиться по всій вільній площині і вогонь "затікає" за перешкоди.
Саме тому термобаричну зброю частіше використовують у містах. На відкритій місцевості зона ураження, а разом з ним і ефективність, термобаричної зброї менша ніж у звичайного осколково-фугасного снаряда.
Термобарична бойова частина
Через свою специфіку номенклатура зброї, в який використовується термобарична бойова частина, доволі обмежена.
Найменшим представником термобаричної зброї є гранати, які до речі стоять на озброєнні Збройних Сил України та були розроблені спеціально за досвідом боїв на Донбасі. Це РГТ-27С та РГТ-27С2. Однієї такої гранати вистачає для гарантованого знищення ДЗОТа.
Далі йдуть так звані реактивні вогнемети, які насправді мало чим відрізняються від гранатометів. Мова йде про радянський РПО "Рись", новіший "Шмель" та його український аналог РПВ-16. За своїм бойовим впливом ця зброя еквівалентна великокаліберному артилерійському снаряду.
Завдяки своїй ефективності термобаричні бойові частини існують для далекобійної реактивної артилерії. Мова йде про 220-мм реактивну систему залпового вогню "Ураган", для якої був створений снаряд 9М51, а також 300-мм "Смерч" зі снарядом 9М55С. Кожен такий снаряд утворює вогняну хмару діаметром близько 25 метрів.
Водночас у СРСР свого часу була створене озброєння, яке було призначено виключно для стрільби термобаричними снарядами. Мова йде про ТОС-1 "Буратіно", який у РФ модернізували та назвали ТОС-1 "Солнцепік".
Звичайно, термобаричні снаряди використовуються і в оперативно-тактичних комплексах радянському " Точка-У "і російському" Іскандері", також існують і спеціальні авіаційні бомби.
