Пам’ятаєте БРІКС? Коли в 2001 році Goldman Sachs вперше сформулював концепцію, ця абревіатура здавалася зручним способом описати найбільш динамічні у світі економіки, що розвиваються. Були і скептики, які ставили під сумнів те, як багато спільного між Бразилією, Росією, Індією і Китаєм. Коли до клубу додалася ще й Південно-Африканська Республіка, питань стало ще більше.
Але як виявилося, у країн БРІКС все ж таки є одна спільна риса – корупція. У всіх п’яти країнах громадське невдоволення хабарництвом стоїть в центрі політики. А оскільки ці країни стають все більш важливими для світової економіки, їхні проблеми мають глобальні наслідки, пише FinancialTimes.
І в Бразилії, і в ПАР президентів відправляли у відставку через корупційні скандали. Імпічмент Ділми Руссефф відбувся в 2016 році, а Джейкоба Зуму південні африканці звільнили цього року. В Росії правляча «Единая Россия» широко відома як «партія шахраїв і злодюг». Прихід до влади Нарендри Моді в Індії відбувся не в останню чергу завдяки його обіцянкам придушити корупцію серед еліт. Індійський прем’єр-міністр пішов навіть на обвал національної валюти на 80%, намагаючись покінчити з тіньовою економікою. В Китаї антикорупційний імпульс лідера Си Цзиньпіна призвів до арешту понад 100 тисяч чиновників. А тим часом, китайські активісти-втікачі розповсюджують інформацію про те, що у внутрішньому колі лідера Китаю теж вистачає хабарників.
Видання визнає, що корупція на високому рівні характерна не лише для БРІКС. Приміром, цього місяця прем’єр-міністр Іспанії Маріано Рахой теж втратив свою посаду через корупційний скандал у його партії. А раніше через хабарництво правляча партія Малайзії втратила владу вперше з 1950-х років.
Корупція існувала завжди і ніколи не була популярною. Але частота і політичний вплив корупційних скандалів, схоже, зростають по всьому світі. Чи значить це, що корупція стала більш поширеною? Чи може її стало легше викрити? Справа в тому, що обидві речі відбуваються одночасно.
Читайте такожКорупція та націоналізм: Штайнмаєр назвав основні загрози майбутньому України
Глобалізація в бізнесі і фінансах відкрила нові можливості для отримання незаконних доходів у країнах, що розвиваються. Сфери, які вимагають частого втручання чиновників, такі як природні ресурси і інфраструктура, стали особливо уразливими цілями, адже посадовці ухвалюють контракти на підряд у різних проектах. А отримані хабарі завжди можна сховати в офшорах.
Але такі нечисті практики можна викрити. Сильні і незалежні прокурори і судді, такі як бразильський Серджіо Мору і південноафриканська Тулісіле Мадонсела, зробили героїчну роботу для просування антикорупційних розслідувань. Свобода преси в Бразилії і ПАР теж грають критично важливу роль у тиску на корумпованих політиків. Навіть коли національні ЗМІ придушені, інтернет стає альтернативним інструментом викриття корупції. Видання нагадує про так звані «Панамські папери», в яких йшлося про офшорні рахунки багатьох впливових політиків по всьому світу. Нові форми міжнародної співпраці і прозорості теж зробили потенційних шахраїв більш уразливими до викриття. Зміни у швейцарському законодавстві щодо банківської таємниці, впроваджені під тиском США, якраз і дозволили бразильським прокурорам викрити хабарників у владі. Міжнародні розслідування швейцарців і американців також чинили тиск на малайзійського прем’єр-міністра.
Читайте такожКиїв намагається зміцнити бажання українців позбутись хабарництва – Washington Post
Але подолання корупції не можна досягти одноразовими операціями. Ґрунтовний і тривалий прогрес вимагає сильних інститутів, які можуть пережити зміни у політичному кліматі, незалежних судів і прокурорів з відповідною підготовкою і ресурсами, журналістів, яких не можна просто купити, ув’язнити чи вбити, а також ефективні держслужбовці, яких не можна звільнити за бажанням корумпованого начальника. Якщо прибрати хоч один з цих елементів, корупція повернеться в систему.
У Бразилії прокурори проводять розслідування за прикладом італійської кампанії «чистих рук» на початку 1990-х років. Тоді багато впливових і сумнівних фігур викинули з політичного життя Італії. Але вже через кілька років Сільвіо Берлусконі, який уособлює темні справи, став прем’єр-міністром.
Шукаючи приклади успішних культурних змін у боротьбі з хабарництвом, бразильські прокурори надихаються прикладом Гонконгу часів колоніального підпорядкування Великій Британії. Там в 1974 році була створена Незалежна комісія проти корупції. Але навіть ці досягнення тепер під сумнівом, оскільки незалежність гонконгських інститутів слабне під тиском материкового Китаю.
Занепокоєння навколо Гонконгу може заспокоїти тих, хто вважає, що масові спалахи корупційних скандалів у світі – це доказ глобальної боротьби проти хабарництва. Альтернативним тлумаченням може виявитися те, що зростання економічної сили таких країн, як Китай, Індія і Росія, сприяє поширенню у світі корупційних практик. ЄС, Велика Британія і США пишаються своїми сильними інститутами. Але західні банкіри, юристи, агенти з нерухомості, піар-фірми (а може й навіть президенти) дуже часто готові йти на корупційні викрутаси.
