Краще будувати мости, ніж стіни – теза, яка стала мантрою у нинішні часи поділів. Але президент Росії Володимир Путін створив міст, який став справжньою стіною.
Відомий як «Кримський міст», він сполучає материкову Росію з окупованим Кримом, який оточує територія і акваторія України. Його забезпечення всім необхідним було надзвичайно дорогим до цього часу.
Про це пише Globe and Mail, нагадуючи, що Путін особисто відкрив міст у травні цього року, проїхавши всі 19 кілометрів його протяжності за кермом вантажівки. Хоч будівництво виявилося дорожчим, ніж планувалося і обійшлося Москві в 4 мільярди доларів, роботи були завершені вчасно.
Читайте такожВідкриття Кримського моста: окупанти похвалилися, що Путін переплюнув Гітлера
Лише це підкреслило, наскільки велику роль для Путіна грає цей міст, збудувати який він доручив своєму другу юності олігарху Аркадію Ротенбергу. Роздута вартість проекту і його надзвичайне політичне значення для російського автократа пояснює, чому всі спроби натиснути на Росію і змусити її повернути Крим під контроль України зазнають невдачі. Підтримка окупації українського півострова – це єдина річ, в якій Путін і його запеклий ворог Олексій Навальний сходяться в думках. Якщо російський президент поверне Крим законному власнику, це стане фатальним знаком про його слабкість, політичним самогубством.
Рівно так само, як міст сполучає російську територію з Кримом, він відділяє Азовське море від Чорного, пролягаючи через вузьку Керченську протоку. Азовське море найбільш мілке у світі. Це робить його дуже не простою акваторією для судноплавства. Але попри це, через два азовські порти Україна експортує свою сталь і аграрну продукцію. Тепер сама структура мосту через Керченську протоку обмежує рух суден, які вищі за 33 метри. І це вже обмежило транспортування з України через азовські порти на приблизно 25%.
Читайте такожWashington Post: Російська окупація Криму більш токсична, ніж здається
Немає жодного сумніву, що для Росії Кримський міст став важливим національним активом. Атака на міст буде атакою проти самого Путіна, його режиму і його престижу. І це, без сумніву, він став ціллю для всіх ворогів Росії в Україні: офіційних і не офіційних. Російський автократ захищає цей свій актив за допомогою підконтрольної лише йому національної гвардії, якою командує його колишній особистий охоронець Віктор Золотов. Останній звітує напряму президенту, а не Міністру оборони РФ. Москва йде на дуже неординарні кроки, щоб захистити міст від ударів з повітря, моря чи з-під води. Вона розмістила на окупованому півострові ракети С-400, а озброєні водолази постійно чергують і стежать, щоб ніхто не спробував нашкодити об’єкту. Підводні і повітряні безпілотники теж застосовують, щоб виявити ворожі спроби нападу. На думку канадського видання, саме тому російські військові зупиняють і обшукують будь-яке судно, яке прямує з України. Однак, ці дії шкодять українським портам в Азовському морі. Держдепартамент США вже наголосив, що поведінка Росії – це «квазіблокада», яка порушує міжнародні норми і націлена «дестабілізувати Україну».
Економічна шкода для України – це вторинна, але важлива роль Кримського мосту. Це черговий приклад гібридних тактик Росії, яка намагається не знищити ворога, а максимального його ослабити. Москва також провела військові навчання в акваторії, яка насправді належить Україні. Але чим більша напруга, тим вигідніше Кремлю, який хоче створити нову зону конфлікту на заміну Донбасу, де вже п’ятий рік триває війна малої інтенсивності.
Читайте такожРФ закрила частину Азовського моря для українських суден
Для Росії також важливо, щоб Україна ніколи не стала членом НАТО. А конфлікт у Азовському морі породить ще одну територіальну суперечку. Альянс не надає членство країнам, у яких є міжнародні суперечки щодо територій і заморожені конфлікти. Путіну потрібен простір для того, щоб домовитися із Заходом про ті частини України, де триває війна, зокрема, через виконання Мінських угод. Канцлер Німеччини Ангела Меркель у вересні заявила: «Поки Мінські угоди не будуть виконані або не буде досягнуто прогресу в їхньому виконанні, ми не будемо розглядати питання скасування санкцій проти Росії». Важливий момент: канцлер сказала, що «прогресу» достатньо, щоб скасувати санкцій. І при цьому жодним словом не згадала Крим.
Путіну дуже важливо позбутися економічного тиску Заходу. Скорочення фінансів змусило його підняти пенсійний вік на 5 років. Це викликало невдоволення росіян. «Ми не хочемо померти на роботі» - таким було гасло останніх протестів проти пенсійної реформи, у яких брали участь не лише міський середній клас чи інтелігенція, а й прості «роботяги».
Олігархи теж страждають від санкцій. Їм довелося продати свої дорогі іноземні приватні літаки. Федір Достоєвський називав людей «невдячними двоногими тваринами». Тож, без сумніву, в колах російських олігархів точно є ті, хто тепер скоса дивиться на Путіна.
Зважаючи на все це, Кримський міст – частина політичної гри російського автократа. Він не лише дозволяє закріпитися в Криму, а й допомагає посилити конфлікт з Україною в Азовському морі, завдяки якому можна буде зіграти миротворця в Донецьку. Бажаючи добитися скасування санкцій, Путін спробує влаштувати «атаку шармом». Але треба пам’ятати: це все одно атака.
