Президент Росії Володимир Путін увійде в історію як той, хто втратив Україну назавжди. Таким чином, він пережив дві особисті «геополітичні трагедії»: розпад СРСР в 1991 році і крах так званого «російського світу» в 2018-му.
Про це в статті для Atlantic Council пише британський історик і політолог українського походження Тарас Кузьо, нагадуючи про те, як 14 квітня минулого року Верховна Рада підтримала звернення до Константинополя з проханням надати незалежність українській православній церкві. І от менш ніж через півроку Вселенський патріарх Варфоломій підписав документ, відомий як томос, який створює Православну церкву України, незалежну від впливу Росії. На думку автора, ці події будуть мати наслідки для українських виборів, православного християнського світу, відносин з Москвою і геополітики в цілому.
У вимірі виборів головну вигоду отримає президент Петро Порошенко. Він вже піднявся на друге місце в опитуваннях, що означає, що в другому турі йому вірогідно доведеться боротися за голоси українців з екс-прем’єром Юлією Тимошенко. Хоча незалежність ПЦУ не можна записувати лише як передвиборчі потуги чинного президента України. Адже переговори про автокефалію почалися ще за президенства Віктора Ющенка в 2005-2010 роках. Та й взагалі з усіх п’яти президентів України лише проросійський Віктор Янукович був проти незалежності української церкви.
Читайте такожThe Economist: Путін не зможе виправдати вторгнення в Україну релігією
У світі православного християнства незалежність канонічної ПЦУ сильно скоротить розмір РПЦ, яка на українській території буде не більшою, ніж греко-католицька церква. Таким чином, вона стане міноритарною конфесією, а її вплив буде сильно обмежений. В політичному ж вимірі головні прихильники РПЦ в Україні – це заборонена Компартія і залишки «Партії Регіонів», які зараз дуже роздроблені і слабкі.
Тим часом, українські відносини з Росією продовжують погіршуватися не в останню чергу через російське піратство в Чорному і Азовському морях. Але томос не може бути скасований через погрози Москва влаштувати нове вторгнення в Україну. Натомість автокефалія посилює стримування російського м’якого впливу у інших частинах країни. Парламент України зобов’язав Московський патріархат офіційно змінити назву на Російську православну церкву в Україні. А оскільки більшість храмів конфесії розташовані на Заході і в Центрі, патріотично налаштовані віряни, вочевидь, не захочуть мати справу з церквою, яка напряму пов’язана з Росією. Власне, дві третини українців вважають сусідню країну «агресором».
Автор нагадує про те, як в 1654 році Україна і Московське царство підписали Переяславську угоду, яку російські і радянські лідери виставляли в якості історичного «об’єднання» країн. У цей час українці вважають цей епізод лише тактичним альянсом проти Польщі. Власне, радянська Україна отримала під свій контроль Крим в 1954 році з нагоди святкування в СРСР 300-річчя подій 17 століття. Але анексувавши Крим, Росія розірвала Переяславську угоду.
Читайте такожAtlantic Council: Боротьба церкви України за незалежність ще не закінчилася
В 1686 році Московське царство вивело Українську православну церкву з-під канонічної влади Константинополя і підпорядкувало її собі на 332 роки. Восени 2018 року Константинополь проголосив, що вчинок Москви був неканонічним, і повернув Україну під свою юрисдикцію.
В 1709 році шведсько-український союз був розбитий Московією, що призвело до переформатування останньої в Російську імперію у 1721 році. Зважаючи на те, що всі останні опитування вказують на негативне ставлення українців до російських лідерів, російської політичної системи і російської зовнішньополітичної поведінки, навряд чи Україна зійде з європейського шляху. Сьогодні, будучи найбільшим членом Східного партнерства з ЄС, вона вважає себе невід’ємною частиною Європи. Тож нова ПЦУ буде проєвропейською і не буде підтримувати антизахідну ксенофобію РПЦ.
В 1991 році Україна проголосила незалежність від СРСР, а в 2018-му – від «російського світу». Замість останнього вона обрала Європу. Нова Європа, яка лежить між східним фронтом НАТО і Росією, геополітично трансформувалася в те, що передувало московській експансії на захід в 17-18 століттях.
Українська незалежність від Росії – це остаточна відповідь Києва на неспровокований імперіалізм Путіна і його військову агресію. Якщо Михайло Горбачов втратив СРСР, то Путін увійде в історію як той, хто «втратив Україну» назавжди.
