Минулого тижня прихильник ідей про вищість білої раси Брентон Таррант вбив щонайменше 50 людей у мечеті в Новій Зеландії. І при цьому він вірив, що бійня, влаштована ним, — це частина хворобливої історичної фантазії. На своєму шляху в місто Крайстчерч він слухав націоналістичну сербську пісню, в якій прославляється Радован Караджич – колишній лідер боснійських сербів, якого кинули до в’язниці за організацію геноциду і скоєнні воєнних злочинців проти боснійських мусульман у 90-х роках.
На знімках зброї Тарранта добре видно, що він вкрив її іменами низки європейських християнських командирів за багато століть, які вели війни проти здебільшого мусульманських армій. Одну зі своїх гвинтівок він назвав «Turkofagos», що в перекладі з грецької означає «пожирач турків», пише Washington Post.
Читайте такожНова Зеландія після теракту у мечетях заборонила усі види напівавтоматичної зброї
Насправді в одержимості Тарранта тривалою історією європейських війн проти мусульман немає нічого оригінального. Норвезький терорист Андерс Брейвік у 2011 році вбив 77 людей, проголосивши себе «хрестоносцем-тамплієром» і опублікувавши маніфест, в якому сотні разів згадує про конфлікти на Балканах. Вочевидь, що він і Таррант розглядали регіон як межу між ісламським світом і Заходом.
Слідчі з низки країн, серед яких Болгарія, Хорватія, Румунія і Греція, тепер відстежують шлях новозеландського терориста через Балкани у 2016-2018 роках. Зокрема, він якось навідався в монастир 11 століття, в якому румунський князь молився за перемогу над військами османів. Також він відвідав вузький гірський прохід, де в 1877 році російські й болгарські солдати розбили більшу турецьку армію. Це паломництво в сукупності з тим кошмаром, в якому численні мусульмани живуть у Франції, сформували його екстремістські погляди.
«Ми вважаємо, що його шлях до радикалізації відбувся у Європі», - сказав один з офіцерів відділу боротьби з тероризмом в Австралії.
Для Тарранта, як і для Брейвіка, минуле – це нескінченне поле битви. Їхні маніфести дають чітко зрозуміти, наскільки сильно вони бажали взяти участь у «битві цивілізацій», поєднуючи свої терористичні злочини проти іммігрантів з уявленнями про героїчну боротьбу «з ордою чужинців» багато століть тому. Таррант був переконаний, що він бере участь у кампанії відплати проти «вторгнень». А скоєні ним злочини повинні були зупинити потік іммігрантів у Австралію і Нову Зеландію.
Звісно, жоден з видів екстремізму не має монополії на грубе і збочене трактування історії. Бойовики «Ісламської держави» також фанатично вірять, що вони ведуть епохальну «священну війну», опираючись на апокаліптичне пророцтво про те, як ісламська армія знищить сили «Риму» у вирішальній битві, увіковічивши славу «халіфату». Звісно, нічого з цього не сталося. А останні сили «Ісламської держави» от-от будуть розбиті.
Але Таррант і такі як він – це не просто якась збожеволіла меншість. Вони цілком вписуються у більш широкий світ білих націоналістів на Заході, які опираються на міф про історію непорушних і однорідних націй. Це політична риторика, яка поширена серед європейських «правил» радикалів і яку певною мірою просувають неліберальні європейські лідери на зразок Віктора Орбана в Угорщині чи президента Дональда Трампа в США. Вони обоє називають себе «націоналістичними героями», які нібито стоять на шляху орди загарбників.
«З 1930-х років націоналісти, фашисти й праві політики від Східної Європи до Латинської Америки вчилися один в одного і мріяли про новий світ, складений з «чистих» націй»», - пояснив експерт з балканської історії Едін Хайдарпасич.
Він вказав на те, що Радован Караджич був взірцем боротьби проти «демографічних загроз» з боку мусульман як для Брейвіка, так і для Тарранта. І поки такі радикали чіпляються за свої збочені уявлення про минуле, дослідники середньовіччя й інші історики наголошують, що такого минулого ніколи не існувало.
«Ідея про те, що середньовічні суспільства були зразком незаплямованої білої раси, просто обурлива. Це було б смішно, якби не так страшно», - сказав експерт з історії Середньовіччя і Близького Сходу Пол Стартвент.
Читайте такожFacebook видалив понад 1,5 мільйона відеозаписів бійні в Новій Зеландії
Приміром, на зброї Тарранта були написи, пов’язані з відомою битвою за Відень 1683 року. Зазвичай про неї прийнято згадувати як про переломний момент, який зупинив наступ Османської імперії в серці Європи. Але правда більш складна. Османська імперія і так була державою з численними етносами. Але вона також була в союзі з католицьким королем Франції. А османські війська просувалися до Відня за підтримки легендарного угорського князя Імре Текелі, який був протестантом. І він, попри прихильність до християнства, йшов у наступ під османським прапором поти католицької імперії Габсбургів. Також ісламську армію посилювали козаки з України, які в той час розглядали османів як корисного союзника у боротьбі з поляками й росіянами.
З іншого ж боку армія Польщі, яка прийшла на підмогу Відня, мала в складі кримськотатарських вершників, які, попри свою віру, допомагали у вирішальній битві зупинити Османську імперію.
«Битва за Відень була багатокультурною драмою. Це приклад парадоксального і складного повороту в європейській історії. Ніколи не існувало такого явища як суто християнські армії у Європі», - зауважив історик Даг Гербйорнсрад.
