У неділю 8 вересня росіяни підуть на виборчі дільниці, щоб обрати собі губернаторів і членів муніципальних органів влади. Але на відміну від попередніх кампаній, цього разу вибори у Росії привернули велику внутрішню й міжнародну увагу.
Після сумнівного рішення російської виборчої влади заборонити незалежним і опозиційним кандидатам балотуватися, посилаючись на численні фальшиві причини, мешканці Москви вийшли на вулиці вимагати вільні й чесні вибори.
Про це пише Forbes, нагадуючи, що в російській столиці у натовпи збиралися до 60 тисяч людей. І це найбільш масштабні протести з 2012 року, коли Володимир Путін повернувся у крісло президента. Занепад його популярності, а також очевидне небажання розібратися з невдоволенням і люттю населення перетворили Москву на символічне поле битви за політичний напрямок всієї країни.
Читайте такожSüddeutsche Zeitung: Росіяни більше не хочуть вірити у незамінність режиму Путіна
Навіть попри скорочення кількості учасників демонстрацій впродовж літа через потужні репресії, опитування свідчать, що росіяни більше підтримують демонстрантів (37%), ніж навпаки (27%). Це вказує на те, що у режиму серйозні проблеми.
Володимир Путін і його соратники стривожені, що нинішні події можуть підірвати їхню хватку на важелях влади в Росії. Вони бояться їм доведеться не просто поділитися владою, а й взагалі її віддати. Наскільки цей страх російської влади виправданий, можна сказати лише після оцінки чотирьох факторів, які визначають рамки боротьби за владу в Росії.
Перший фактор – втрата Москви дорівнює втраті всієї країни. Росія хоч і територіально надзвичайно велика країна, але дуже централізована. Контроль у Москві або значна присутність у міській Думі дасть опозиції платформу для систематичного розмивання монополії Путіна на владу.
Другий фактор – невдоволення зростає. На даний момент більшість учасників протестів – це росіяни середнього класу, які вимагають політичних свобод. Але їхні лави можуть скоро розширитися за рахунок невдоволених росіян, чиє економічне становище найбільше постраждало від стагнації економіки. Не виключено, що від широкомасштабного повстання Володимира Путіна відділяє лише одна економічна криза.
Читайте такожNew York Times: Путін зробив дві помилки, які знищували інші режими
Третій фактор – нового Криму не буде. У світлі міжнародної боротьби за владу Володимир Путін раніше зміг успішно відвернути увагу від Росії, звертаючи увагу на внутрішні проблеми інших країн або розв’язуючи конфлікти. Анексія Криму принизила будь-яку опозицію в Росії й забезпечила Путіну високий рейтинг схвалення. Однак, його популярність знову наближається до найнижчого рівня за всі часи. А на горизонті не видно ще одного умовного Криму, який російські війська могли б анексувати. Тому Путіну доведеться зіштовхнутися з внутрішніми проблемами.
Четвертий фактор полягає в тому, що Росія – це не Україна. Нинішні протести в Москві часто порівнюють з українською революцією на Майдані, яка призвела до повалення корумпованого режиму Віктора Януковича. Однак, таке порівняння суперечить трьом фактам. Перший: Росія вже пережила подібну революцію в 1991 році, коли реформаторські сили не дозволили жорстким комуністам захопити владу. Другий: режим Путіна більш «просунутий», ніж той, який був повалений в Україні. Російська влада обережно рухається в революційних водах, щоб не переграти. І третій: США і Євросоюз зараз роздроблені. Їхня зовнішня політика, а зокрема підходи до Росії, не узгоджені. На відміну від випадку України, Захід не тисне ефективно на Путіна і не підтримує демонстрантів, щоб вплинути на події в Росії.
Читайте такожПротести в Москві: у Telegram опублікували персональні дані 3 тисяч росіян
Чи підірвана влада Путіна? Перед виборами, які пройдуть в неділю, важко передбачити, наскільки потужно опозиція відреагує на виборчі порушення, зважаючи на те, що нехтування виборчим правом по всій країні й в Москві було надто кричущим. Однак, навіть якщо офіційні результати підтвердять домінування Володимира Путіна і його соратників, страх режиму зросте до кінця тижня через потенційно нові протести й причини, які стоять за ними.
Парадокс в тому, що значно більше залежить від того, як обидві сторони політичних барикад розіграють свої карти, ніж від подій на виборчих дільницях у неділю. Володимир Путін може багато втратити. Тому не варто недооцінювати його винахідливість у вирішенні неможливих ситуацій.
