Цінність добре поінформованого суспільства навряд чи можна перебільшити. Але настали часи фейкових новин й урядових закидів, що «суспільство втомилося від експертів». То як академікам взаємодіяти з суспільством?
Хоч існує велика спокуса повернутися в умовну вежу зі слонової кістки, щоб продовжити писати роботи виключно для наукової аудиторії, це було б помилкою. Про це на сторінках Foreign Policy пишуть професор Кембридзького університету Даєн Койл і науковий співробітник Оксфордського університету Пенні Мілі.
Читайте такожСоцмережі знайшли у супергеройському всесвіті Marvel Миколу Баскова та Віру Брежнєву
Перш за все тому, що нещодавні вибори розділили суспільство й протиставили виборців з вищою освітою проти тих, у кого її немає. Провал у вирішенні такого соціального розколу породжує ризик подальшої поляризації. Це особливо важливо в обговоренні таких тем, як розвиток штучного інтелекту, дослідження клімату й біомедицини. Адже в цих сферах потрібна як широка суспільна участь, так і експертні оцінки, щоб розвіяти всі поширені тривоги. Вчені вже давно визнали, що їм потрібна краща комунікація з широкою аудиторією. Тож вони почали все частіше використовувати книги, блоги й візуалізацію в якості інструментів зв’язку. Використання сюжетних структур для цього теж стає все більш популярним. Тепер ця тема стала навіть предметом досліджень. Книга нобелівського лауреата Роберта Шиллера під назвою «Оповідальна економіка» - чудовий приклад.
Автори пишуть, що в новому дослідженні, яке вони ведуть в Інституті Беннетта Кембридзького університету й Інституті нової економічної думки Оксфордського університету, вони експериментують з комунікаційним посередником, здатним поєднати в собі сюжет й візуальний елемент. Це комікси.
Читайте такожУ DC готували комікс про супергероя Ісуса Христа
Будучи «послідовним видом мистецтва», комікси загалом доносять контент через низку зображень, пов’язаних між собою лінійною історією. Хоч існують певні культурні відмінності в стилі й змісті в різних країнах, комікси містять широкий посил і можуть передати найбільш детальну й серйозну інформацію аудиторії в різних місцях. Можливо саме тому їх часто можна побачити як в шкільних класах, так і в газетах. Вони знаходять застосування в охороні здоров’я, наукових комунікаціях, допомагаючи людям засвоювати інформацію з даних. Однак, їх майже ніколи не використовують в обговоренні суспільної політики.
Можливо так сталося тому, що на перший погляд комікси здаються надто легковажними для важливого політичного дискурсу. Однак, низка досліджень виявили, що вони можуть покращити залучення, мотивацію і в деяких випадках засвоєння інформації. Більше того, багатство коміксу як методу у порівнянні зі стандартними політичними брифінгами чи академічними роботами не можна применшувати.
В коміксах читачам часто пропонують подивитися на конкретну проблему чи тему з точки зору різних персонажів, відкриваючи можливості для глибшого занурення в проблему. На додачу, поєднуючи інформацію з емоційним контентом, комікси мають унікальну здатність породжувати розуміння через емпатію. А це повинно вітатися в контексті сучасних гірких політичних розколів.
Читайте такожЧервоний син: у США знімуть мультфільм про Супермена-комуніста з українського колгоспу
Дослідження авторів статті вивчає можливість заохотити суспільне залучення до складних і спірних проблем, таких як економічні й кліматичні зміни за допомогою коміксів. «Пригоди державника» розповідають історію економіста в скруті, який шукає кращий спосіб висловити важливість свого дослідження потенційній пасії. «Сіпстер» розповідає про нову супергероїню, чия суперсила полягає у здатності бачити світ як складу систему. Використовуючи свої знання про залаштункові механізми, вона працює над пошуками місць, де невеликі політичні втручання можуть допомогти вирішити проблему забруднення повітря.
Звісно, комікси – лише додатковий метод комунікації до традиційних моделей, таких як наукові роботи чи технічні звіти. Зміст обох описаних вище коміксів базується на перевірених наукових роботах. Без цього твердого дослідного фундаменту малюнки можуть розважати, але навряд чи будуть ефективними в інформуванні широкої публіки.
