Напередодні в Саудівській Аравії відбулися переговори між представниками Кремля та адміністрації Трампа. Під час них сторони, зокрема, говорили про відновлення співпраці та закінчення війни в Україні. Що означають заяви обох сторін після переговорів, і чи можливе закінчення війни найближчим часом - УНІАН запитав у політолога, викладача КНУ ім. Тараса Шевченка Петра Олещука.
Після переговорів у Саудівській Аравії Держсекретар США Марко Рубіо заявив, що Заходу доведеться скасовувати санкції проти Росії в разі "врегулювання конфлікту в Україні". Чи погодяться з такою риторикою ЄС і Велика Британія? Особливо з огляду на інформацію про нові санкції проти Москви?
Важливо розуміти, що саме мав на увазі Рубіо під "врегулюванням конфлікту". Адже просто припинення бойових дій не означає врегулювання. Цілком можливий такий сценарій: спочатку припинення бойових дій, яке не означає припинення війни. Потім певні довготривалі переговори зі збереженням санкцій, доки Росія та Україна не підпишуть договір про врегулювання всіх взаємних претензій.
Цей варіант озвучували й раніше, зокрема представники чинної адміністрації США. При цьому, після припинення бойових дій частина санкцій може бути знята для стимулу, але більшість діятимуть до остаточного врегулювання. Якщо Рубіо мав на увазі такий варіант, то він цілком адекватний.
Напередодні подібний сценарій озвучували Fox News, але додавши, що між припиненням бойових дій і підписанням мирної угоди мають пройти вибори. Чи піде на це українська сторона? І чи підтримає подібний план ЄС і Велика Британія?
Навіть теоретично уявити, що через півроку-рік після виборів із новим або старим президентом сторони дійдуть згоди і підпишуть відповідні документи - це фантастика. Мирна угода має означати вирішення всіх наявних проблем. Починаючи від територіальних і закінчуючи репараціями, поверненням людей, пошуком тих, хто зник.
Будь-яка мирна угода - документ, що складається з величезної кількості пунктів. І в більшості цих пунктів між Україною і Росією існує не просто протиріччя, а непереборна прірва, в якій зараз просто неможливо знайти компромісне рішення.
Тобто можуть бути якісь домовленості: про припинення бойових дій, гарантії безпеки. Але це не можна буде назвати мирним договором, який можливий тільки після розв'язання всіх протиріч. І я особисто взагалі слабо вірю в укладення мирного договору з Росією.
Але зазначу, що закінчення війни з відсутністю мирного договору не є чимось унікальним. Наприклад, у Росії досі немає мирного договору за підсумками Другої світової війни з Японією. Нині вони не ведуть активних бойових дій, вони мають дипломатичні відносини. Але мирного договору немає і очевидно, що в найближчій перспективі його не буде через фундаментальне протиріччя у вигляді Курильських островів.
Підозрюю, що у випадку України і Росії буде приблизно така сама ситуація. Мирний договір, який вирішив би всі протиріччя - в осяжній перспективі він неможливий. Але якщо при укладенні цього договору санкції проти Росії продовжать працювати - це цікавий аргумент. Навіщо їм десятиліттями платити незрозуміло за що?
Повертаючись до зустрічі. Серед інших заяв після зустрічі команд Рубіо і Лаврова було сказано, що США і РФ відновлять штат посольств. Наскільки ця "відлига" у відносинах Москви і Вашингтона небезпечна для України?
Ця "відлига" небезпечна насамперед для самих Штатів. Адже у випадку Росії посольства - це насамперед агентура. І чим російська агентура там буде займатися - можна тільки здогадуватися.
Зрозуміло, що це розрив дипломатичної ізоляції. США йдуть шляхом нормалізації відносин з РФ без зміни політики самої Росії, фактично санкціонуючи політику, яку Росію перед цим проводила. І яку США визнають нормальною.
Фактично США кажуть: агресія, тероризм, геноцид - це нормально, якщо ти велика країна і ми готові з тобою підтримувати відносини. Це матиме вкрай негативні наслідки для всього світу. Але схоже, що адміністрацію Трампа це абсолютно влаштовує.
Після зустрічі Зеленський заявив, що не володів інформацією про те, що США і РФ зустрінуться в Саудівській Аравії. Він сказав, що дізнався про це зі ЗМІ. Чому Штати не повідомили Україну про те, що вони будуть зустрічатися і не запросили на зустріч?
США розглядали цю зустріч як питання їхніх відносин із Росією. Тобто вони не визнають Україну як суб'єкт. Вони вважають, що визначать усі протиріччя між собою. І потім просто поставлять Україну перед фактом.
Це стандартний підхід Трампа, не тільки щодо України. Він так само поводиться і щодо Канади, Данії. Це погляд Трампа, що всі питання мають між собою вирішувати великі держави - США, Росія і Китай. А малі держави повинні тільки слухати волю великих держав і виконувати її.
Напередодні в Німеччині відбулася Мюнхенська конференція. На ній Кіт Келлогг заявив, що РФ доведеться піти на територіальні поступки. Але вже через два дні ці слова були спростовані. Це не перші суперечливі заяви з Вашингтона. На вашу думку, чому вони звучать і що означають?
Я взагалі сумніваюся, що Кіт Келлогг якимось чином бере участь в ухваленні рішень. Схоже, що він представник саме з впливу на Україну - і все. Тому він говорить речі, які мають Україні подобатися або сприйматися більш-менш спокійно. Складається враження, що він просто є обличчям, яке розмовляє для українців і європейців. А весь цей загальний хаос у заявах, найімовірніше, через те, що ніхто особливо не знає, що планується зробити. Тому ми часто чуємо від представників адміністрації Трампа заяви, які спростовують одна одну.
Рубіо заявив, що умови для всіх сторін мають бути "прийнятними", а поступки повинні будуть зробити обидві сторони. Ми бачимо, до яких поступок Україну схиляє США. А як щодо поступок від Росії?
Схоже на те, що це можуть бути максимум якісь символічні поступки. Наприклад, Путін скаже, що він підпише черговий договір щодо обмеження по зброї, з якого він вийшов нещодавно. Путін може пообіцяти вивести "Ліщина" або ядерну зброю з Білорусі. Можливо якихось американців звільнить.
Тобто це символічні кроки, які дозволять сказати, що сторони пішли на розв'язку ескалації. Але всі ці моменти України не стосуються. Це суто питання американо-російських відносин. У Путіна така принципова позиція - він готовий іти на різні поступки. Але тільки щодо того, що стосується США. Щодо України на поступки він іти не збирається.
Петро Олещук - політолог, доктор політичних наук. У 2006 році закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
З 2008 року Олещук працює викладачем. Є автором понад 50 наукових праць, серед яких - видана 2018 року монографія "Новітні політичні технології інформаційного впливу", а також міжнародні наукові публікації.
З 2006-го року в якості політичного консультанта Олещук неодноразово брав участь у виборчих кампаніях.
