9 липня Рада безпеки ООН зібралась на термінове засідання через російську ракетну атаку з завданням нищівних ударів, зокрема, по дитячій лікарні "Охматдит" в Києві. Але й воно вчергове продемонструвало, що світ потрібно постійно тикати носом у злочини Росії. Інакше, як би нам не хотілось, щоб наша війна була в центрі уваги, чим довше вона триває, тим менше на неї зважають.
Звісно, трагедія 8 липня має стати для світу сигналом, що про цю війну ні в якому разі не можна забувати, що Росія по-звірячому її веде. Реакція, засудження вже є (мова про емоційну хвилю, яка прокотилася в західних ЗМІ, реакцію політиків та експертів західних країн). Але ефект буденності в сприйнятті, на жаль, все ж присутній.
Натомість росіяни продовжують вигадувати різні байки та озвучують дикі версії щодо обстрілу "Охматдиту" та інших лікарень та житлових будинків, як свого часу було й зі збиттям пасажирського рейсу МН-17. Це, як і тоді, звучить навіть з трибуни Радбезу ООН.
І хоча Україна давно працює над тим, щоб цивілізовані країни визнали Росію країною-терористом (в ряді країн, зокрема в США, це визначення звучить як держава-спонсор тероризму), навряд це станеться зараз. Головним чином, США від такого кроку зупиняє ймовірність знищення переговорних містків між Штатами та РФ. Американці цього не хочуть, намагаючись зберігати контакти для того, щоб уникати якихось криз, які потенційно можуть призвести до ризиків ядерної війни. Тому США зберігають обережність.
Якою ж може бути світова реакція на черговий акт тероризму з боку РФ?
По-перше, не зайвим було б активізувати роботу по створення міжнародного трибуналу, щоб росіяни понесли покарання за свої криваві злочини. Нехай це відбудеться за якийсь час, нехай заочно, як у справі рейсу MH-17, але злочинці мають бути покарані.
По-друге, на дії Росії однозначно буде реакція на саміті НАТО. Російський тероризм є ще одним аргументом, що наразі ні в якому разі не можна припиняти підтримку України. Навпаки, її треба посилювати й прискорювати.
Одним з наслідків цього, зокрема, може стати рішення про надання Україні більшої кількості систем ППО. Принаймні, будуть шукати рішення, як це прискорити та розширити номенклатуру. Але тут варто розуміти, що складні й дорогі системи, як, зокрема Patriot, не зберігаються масово на складах. І виготовляються вони не за тижні чи за пару місяців.
Також не варто думати, що через трагедію 8 липня станеться якесь диво і Україні дадуть далекобійні ракети та дозвіл бити по Москві. Вважати, що війна переміститься на територію РФ було б трохи наївно. Стратегія партнерів все ще полягає в тому, щоб допомагати Україні так, щоб ми не програли війну, але одночасно так, щоб уникнути прямого військового зіткнення з Росією і не допустити ядерної війни.
Ця ситуація не зміниться.
Ба більше, такі звірячі удари по цивільних – своєрідний тиск Росії на західних політиків, намагання їх залякати. Логіка така: або ви погоджуєтесь на мир на російських умовах і припиняєте постачання зброї в Україну, або хоча б відновлюєте заборону бити по російській території. Інакше - Росія буде проводити ескалацію війни. А Захід, нагадаю, завжди нервово реагує на ескалацію.
Проте зараз Путін може отримати зворотний ефект. В Європі чітко усвідомлюються ризики і загрози з боку Росії. Мова про те, що й на них вона може напасти, якщо переможе України. І це стимул для того, щоб допомагати нашій країні та посилювати власну обороноздатність.
Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень "Пента"
