Поки українці кляли "проросійського" президента Сербії Александра Вучича, росіяни… виявляється, робили те ж саме. Принаймні, починаючи з квітня 2023 року, коли відносини між Белградом та Москвою радикально погіршилися.
Останньою краплею у "чаші терпіння" росіян стала новина про те, що з початку повномасштабної війни Сербія передала для України боєприпасів на 800 млн євро.
"Те, що Сербія повела себе як остання закінчена шльондра – мені здається, тут навіть сперечатись немає про що. Їм потрібні були ці 800 мільйонів євро? Серйозно? Ми в підсумку снаряди у корейців купляли. Могли серби нам ці снаряди продати? Могли. Просто не захотіли", - відреагував на новину один з топових російських пропагандистів Сергій Мардан ("у миру" - Ключенков) про "братню" Сербію.
І хоча Мардан швидко включив задню й вибачився за різкі слова, "осад залишився".
Бо така вже специфіка всіх оцих "марданів" та "соловйових" - вони кажуть публічно те, що на думці у Путіна, але що він сам озвучити не може.
А дружні стосунки між Сербією і РФ були без перебільшення багатовіковими. Хоча справжньою "дружбою" це назвати важко, адже росіяни завжди розглядали сербів як "молодших братів" й васалів та постійно лізли на Балкани їх "захищати", маючи на меті, звісно, захоплення самих Балкан під приводом захисту місцевого населення від тиску чи то турків, чито австрійців. Дуже знайома історія, правда? Сербія була у центрі російської уваги весь час існування "немитої" імперії.
Більше того, наш Донбас – до того, як там знайшли вугілля – росіяни називали "Слав’яносербією", а південь сучасної України – "Новою Сербією". Бо після повстань українців та вигнання місцевих мешканців (зокрема, татар) росіяни планомірно заселяли на спустошені локації саме сербів, які присягнули російській короні. Приблизно так само, як зараз Донбас заселяють кавказці та інші російські найманці, заміщуючи місцеве населення.
Але чого б це такі давні "брати" так зненацька вщент пересварилися?
Настільки, що серби вирішили продати Україні снарядів на 800 мільйонів доларів та, фактично, приєднатися до антиросійських санкцій ЄС, оголосивши "заборону на реекспорт" зброї до РФ.
Насправді, нічого нового. Просто Путін почав на Балканах діяти так само, як у 19 сторіччі діяли його попередники. Але російський "цар" забув (через вік, маразм, склероз), що зараз вже, взагалі-то, 21 століття, і такі дії "трошки" запізнилися.
Навесні 2023 року Кремль підбурив купку місцевих націоналістів у Сербії та Республіці Сербський (це частина Боснії та Герцеговини, яку очолює якийсь проросійський Додік – Мілорад Додік) на антиєвропейське повстання. По задумці Путіна, братська Сербія повинна була відкрити "другий фронт" для ЄС у Косово та Боснії і Герцеговині, щоб відволікти ЄС від підтримки України й втягнути НАТО у війну.
І Вучич, під тиском Москви та своїх же радикалів, навіть почав стягувати війська.
Але коли у відповідь війська стали підтягувати країни НАТО, то здав назад – буквально. Військова техніка від’їхала від спірних кордонів. Адже всім зрозуміло, що одній Сербії у центрі Європи (тобто – у оточенні) воювати проти всього НАТО - це просто самогубство.
Що ж тоді зробив Кремль? Сказав: "Ми пожартували – ви посміялися", й дав наказ про деескалацію? Навпаки – він спровокував антиурядові виступи, розпуск парламенту та навіть спроби повалення Вучича, якого ще нещодавно вважав союзником. І все через те, що серби не захотіли піти у самовбивчу атаку на все НАТО, як того хотів Путін.
Насправді, у 2023 році це лише вийшло на поверхню, адже про деякі протиріччя між Кремлем та Белградом ширилися чутки у ЗМІ ще у 2022 році, коли Вучича вперше намагалися прибрати (в даному випадку не з посади, а фізично) якісь невідомі радикали. Колись Перша світова війна почалася з політичного вбивства у Сараєво, виконавцями якого і фактичними провокаторами війни були саме сербські націоналісти. Схоже, долю "сакральної жертви" Кремль готував і для Вучича.
Мета могла бути та ж сама, що й у 2023 році – спровокувати "другий фронт" для НАТО, бо кінець січня 2022-го був якраз піком підготовки для нападу РФ на Україну.
Звісно, на тлі всіх цих подій, Вучич добре розумів, що Кремль та конкретно Путін йому точно не "брат".
Але партія в сербського президента правопопулістська, і якщо зненацька публічно виступити проти РФ, то можна швидко втратити рейтинг. Тому він діяв потайки, допомагаючи Україні снарядами та, можливо, й іншою зброєю. Фактично, Вучич врятував таким чином собі владу, а, можливо, й життя. І лише поступово інформація про це стає доступною широкому загалу.
Безумовно, публічно Александр Вучич продовжить лавіювати, робити гучні заяви проти Заходу, щоб зберегти рейтинги, але потрібно дивитися на дії. І логіка цього процесу якраз і вимагає подальшого погіршення відносин з РФ та посилення підтримки для України.
Ситуацію з Сербією потрібно також розглядати у загальносвітовому контексті. Словацький прем’єр Фіцо, який був проросійським (і на якого також нещодавно було скоєно замах), теж почав схилятися на бік Заходу та підтримувати Україну через занадто високий тиск з Кремля. Лє Пен, партія якої має непогані шанси на виборах у Франції, стоячи аплодувала Зеленському у Нормандії та навіть вигнала зі свого альянсу ще більш проросійську "Альтернативу для Німеччини".
Можна ще довго перелічувати приклади (і не лише у Європі), де путінські "багатоходівки" у стилі сурогату пізнього Миколи ІІ та раннього Сталіна дають абсолютно зворотній ефект. Ніхто не завдавав такого удару по російській дипломатії як Путін та Лавров – це ми вже точно можемо констатувати. А чим більше в них "факапів" - тим більше в нас партнерів.
Так і переможемо.
