У четвер Верховна Рада голосувала за направлення проекту змін до Конституції в частині децентралізації до Конституційного суду. Зокрема, в них передбачено, що особливості здійснення місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей визначаються окремим законом.
В країні є 24 області. Відповідно до нинішньої Конституції, вони діють в юридично однакових нормах, тобто мають однаковий статус. Якщо ми записуємо, що дві області відрізнятимуться від інших, бо матимуть окремий закон, то це і є особливим статусом двох областей. А заяви перших осіб держави, що ніякого особливого статусу немає, лише небажання називати речі своїми іменами. А якщо президент боїться, що його звинуватять у федералізації, то це поки що не з цієї опери, хоча все може початися саме з особливого статусу окремих регіонів.
Не надто тактовною виглядала поведінка лідера пропрезидентської фракції Юрія Луценка, мовляв, хто не голосує «за» конституційні зміни, той «завтра на фронт – в першу шеренгу і атакуйте Донбас!». Однак тоді виникає питання, а чому було покладено стільки життів, стільки покалічених? Мінські угоди підписані, але ж чи на Донбасі мир? Чи зміни до Конституції приведуть до виведення російських військ з території Донбасу? Наївно. І Конституція тут не допоможе.
Крім того, президент переконував парламент, що «на Україну, на українську владу ніхто не тисне». Так, так. Тільки наполегливо переконують. США і Європу можна зрозуміти, бо в них і своїх проблем вистачає, а тут ще Україна, в котрій не тільки війна, а в якій і далі процвітає корупція, де система залишається та сама. Порошенко сказав: «Так, наші американські та європейські партнери, які реально допомогли нам вистояти перед агресією з боку світової наддержави, демонструють цілком виправдану зацікавленість в успішності конституційного процесу». Ця зацікавленість була помітна на балконі сесійної зали, де зібралися дипломати, серед яких, заступник держсекретаря Вікторія Нуланд та посол США в Україні. До речі, ніхто і не грався в дипломатію, Нуланд відкрито диктувала на зустрічах в Києві умову щодо необхідності запису окремого статусу Донбасу в Конституції. Чесно кажучи, це нічим не краще, ніж диктування умов Росією.
Голосування відбулося. Поки що це тільки направлення змін до Конституції на висновок Конституційного суду щодо їх конституційності. Голосування показало, що якби не «Опозиційний блок» та інші колишні «регіонали», то 226 голосів би не було, бо коаліція дала загалом лише 204 голоси. І це не зважаючи на шалений пресинг на фракціях коаліції, як розказують депутати, і самого Порошенка, і керівника РНБО Олександра Турчинова. В парламенті таке вже було. Тільки президент був з іншим прізвищем. А нинішнє голосування ще раз підтвердило, що коаліція «дише на ладан».
Зате під час обговорення змін до Конституції депутати так гімну наспівалися, що на кілька тижнів вистачить: спочатку Ляшко затягнув, а потім і Порошенко вирішив не поступатися в демонстрації голосової палітри. Журналісти переживали за одне - не дай Бог ще затягнуть окремо Яценюк і Гройсман, то нам тоді стояти - не перестояти, співати - не переспівати. А вже віршів скільки наслухалися в різних виконаннях! Добре, що улюблену поетесу Януковича Ахметову ніхто не читав…
На жаль, у такій поведінці народних обранців смішного мало, бо кожен день наші люди гинуть на фронті, ніякі Мінські домовленості не виконуються, і ніякі статуси Путіна не зупиняють. Це усвідомлення найбільш яскраво проявилось, коли зустрілась в кулуарах парламенту з хорошим знавцем конституційного права Віктором Мусіякою. Він був дуже щирий у своєму розчаруванні тим, що відбулося. Нагадав, що змінами до Конституції передбачено, що президент України може розпускати місцеві ради, які собі дозволяють виходити за рамки Конституції. Але водночас у законі про особливості місцевого самоврядування в окремих районах Донецької і Луганської областей передбачено, що не допускається дострокове припинення повноважень місцевих органів влади, які обрано на цих територіях. Мусіяка чітко заявив, що «в тілі» Конституції визначено особливий статус Донбасу, а цього робити ніяк не треба, бо це потягне за собою ще ряд неприйнятних позицій, аж до визнання бойовиків, їх амністії. Він переконаний, що міжнародні організації «дотиснули» українську владу для ухвалення рішень, які викликають багато питань.
Тільки розуміння того, що поразка, з часом, може стати перемогою, не дає приєднатися до групи «все пропало». Та й хто в Україні коли виконував Конституцію? Та й до змін ще треба шлях пройти і голосів доназбирати. Бо попереду ще висновок Конституційного суду і сумнівно, що він визнає їх не конституційними, адже недаремно і в КС, і в ЦВК не відбуваються кадрові зміни, бо «підвішані» люди легкі для керування. А далі, крім 226 голосів для попереднього схвалення, парламенту потрібні будуть мінімум 300 голосів для остаточного голосування.
Надія Пришляк
