Настав новий рік, а проблеми, схоже, залишилися старі, принаймні, на валютному ринку України. Знову - хоч і поволі, але впевнено - падає гривня, а Національний банк продовжив поки що марне витрачання своїх валютних резервів на її утримання від девальвації.
6 січня на міжбанківському валютному ринку котирування дісталися позначок 8,40/8,50 грн/дол., НБУ продавав валюту по 8,21 грн/дол. На наступний торговий день (8 січня) ціни підросли вже до значень 8,75/8,81 грн/дол., Нацбанк вийшов з доларовою інтервенцією за курсом 8,51 грн/дол. 9 січня на початку торгів котирування виявилися дещо нижчими, ніж напередодні, і Нацбанк запропонував валюту знову за 8,21 грн/дол., хоча до кінця дня торгівля на міжбанку йшла вже за 8,60/8,80 грн/дол.
Утім, ці показники зараз не дуже-то когось вражають, оскільки всі пам`ятають, як у грудні на міжбанківському ринку курс впритул підбирався до планки 10 грн/дол., а на готівковому ринку за долар доводилося викладати вже 11 гривень. Звернути ж зараз увагу ми хочемо на політику НБУ щодо цін на долари, які він продавав комерційним банкам в останні три місяці минулого року.
З перших же днів жовтня 2008 року долар прискорено дорожчав, але Нацбанк спочатку на ринок з інтервенціями не виходив. Він з`явився там 8 жовтня, коли котирування досягли 5,7/5,8 грн/дол., і продав банкам долар по 5,0 грн. За цим самим курсом НБУ здійснював доларові інтервенції 9, 10 і 14 числа (13, 15 і 16 жовтня Нацбанк на ринок не виходив).
Але з 17 жовтня стратегія Національного банку, нарешті, змінилася, і він почав підвищувати ціну долара, що продається комерційним банкам: 17 жовтня продав по 5,03 грн., 20-го і 21-го – по 5,10 грн., 22-го і 23-го – по 5,25 грн., 24-го – по 5,34 грн., 27-го – по 5,40 грн., 28-го – по 5,50 грн., 29-го – по 5,70 грн., 30-го – по 6,05 грн., 31-го – по 5,95 грн.
За весь жовтень Нацбанк сумарно витратив на валютні інтервенції 4 114.8 млн. дол. США. При цьому курс на міжбанку все одно зростав і перевалив 29 жовтня за 7 грн/дол.
Схожа картина простежувалася і в листопаді, тільки протягом першої половини місяця Нацбанк продавав долари за ціною близько 5,8 грн. З 19-го ж числа слідом за зростанням курсу долара на міжбанку став підвищувати курс інтервенційного долара і НБУ: 19-го він продавав американський долар по 5,98 грн., 21-го – по 6,17 грн., 26-го – по 6,74 грн.
За цей місяць Нацбанк витратив із своїх резервів 3 398.6 млн. дол. США, проте девальвація гривні тривала (28 листопада котирування на міжбанку складали 7,45/7,65 грн/дол.).
У грудні НБУ дуже часто на міжбанківському ринку не був присутній, хоча там спостерігалася неухильна девальвація гривні. 10 грудня Нацбанк продав валюту за 7,44 грн/дол., 16-го і 17-го – по 7,66 грн/дол., а 18-го, коли курс на міжбанку наблизився до межі «десять» - по 8,87 грн/долл.
Потім сталися скандальні події (обвинувачувальна заява Юлії Тимошенко, відповіді Віктора Ющенка і Володимира Стельмаха) і валютний курс різко впав. Проте інтервенції Національного банку за грудень склали ще 2 770.9 млн. дол. США.
Таким чином, за три останні місяці 2008 року Нацбанк витратив 10 284,3 млн. дол. своїх валютних резервів, що відповідає 27,4% величини міжнародних резервів на кінець вересня (37 528.60 млн. дол. США).
Отже, валютний «гаманець» Національного банку схуд протягом жовтня-листопада-грудня минулого року більш ніж на $10 млрд. Проте головна мета таких витрат досягнута не була – гривня в другій половині грудня впала щодо долара в два з гаком рази порівняно з літньою ціною, а в першій декаді січня після невеликого відкату перед Новим роком долар знову почав зростати. У зв`язку з чим постає логічне питання: а чи правильно вчинив Нацбанк, коли продавав у жовтні долари зі своїх резервів за ціною 5 гривень? Та й по 5,8 гривень у листопаді?
Звичайно, на керівництво НБУ чинився мінімум непрямий – психологічний - тиск. З критикою у зв`язку із стрімким зростанням долара виступав, наприклад, уряд. І його можна зрозуміти, адже девальвація гривні потягла дорожчання імпорту і, відповідно, зростання інфляції в жовтні, листопаді й грудні – після того, як в липні і серпні в країні була досягнута дефляція. Крім того, і Кабмін, і Президента не могла не турбувати доля співвітчизників, які набрали валютних кредитів і тепер ризикують через падіння гривні позбутися своїх автомобілів і квартир.
Віктор Ющенко, якому де-факто підпорядкований голова Нацбанку, наприкінці жовтня взагалі відкрито заявив, що вважає справедливим курс близько 5,8 грн/дол. (нині смішно згадувати цю цифру). Проте керівники Національного банку не мали права прислухатися до будь-чиїх побажань, а мали ще на початку осені серйозним чином оцінити фінансово-економічну ситуацію і ухвалити радикальне рішення.
Вже в перші дні жовтня, коли долар різко поліз в гору, аналітики Нацбанку зобов`язані були побачити, що перспективи торговельного балансу України до кінця року вельми і вельми плачевні. Що зовнішні запозичення стали практично недоступними, а вітчизняні банки і підприємства набрали багато мільярдів короткострокових зовнішніх позик, які треба віддавати. І що поліпшення ситуації в найближчі місяці і в 2009 році не передбачається, а валютних резервів для утримання гривні від девальвації за таких умов дуже і дуже мало. Прийняти ж потрібно було Нацбанку єдино правильне за обставин, що склалися, рішення: різко девальвувати гривню.
Можна приблизно розрахувати, скільки золотовалютних резервів НБУ вдалося б зберегти, якби в першій половині жовтня була проведена девальвація вітчизняної валюти до курсу, скажімо, 7,50 грн/дол. (таку планку Нацбанк назвав на початку грудня, коли було вже пізно). В обмін на $4,1 млрд. витрачених в жовтні валютних резервів Нацбанк зібрав з банків близько 21-23 млрд. грн. А за курсом 7,5 грн/дол. за цю суму довелося б викласти тільки $2,9-3 млрд. – економія $1,1-1,2 млрд. Ще приблизно півмільярда доларів НБУ «переплатив» в листопаді.
Але це просто арифметичний розрахунок курсової переоцінки, який у цьому випадку позначає мінімум можливої економії валютних резервів Нацбанку. Реально ж у разі здійснення швидкої і потужної девальвації в жовтні витрата резервів НБУ виявилася б ще меншою. Адже різко збільшений долар відразу ж сполохав би імпортерів і, навпаки, дав поштовх експортерам, що привело б до значного скорочення в країні попиту на долар. Крім того, багато українців не стали б забирати з банків гривневі депозити з метою купівлі іноземної валюти, розуміючи, що вже запізнилися.
До речі, саме такі, економічно очевидні обставини напевно і спонукали центробанк Білорусі провести 2 січня цього року одномоментне підвищення курсу долара на 20,5% («підказав» ще й МВФ). Для України, набагато сильніше залежної від сировинного експорту і зарубіжних фінансових ринків, ніж Білорусь, ступінь девальвації гривні був потрібний набагато більший.
Звісно, тепер усі ці міркування “якби”. Але експерти Нацбанку зобов`язані були розрахувати можливі варіанти розвитку подій у разі ухвалення тих або інших рішень. До того ж, нинішній керівник НБУ Володимир Стельмах мав би пам`ятати 1998 рік, коли Національний банк втричі скоротив валютні резерви, але гривня потім впала майже втричі.
Проте з настанням кризи керівництво Нацбанку прийняло, схоже, найгірше з можливих рішень. А саме – не пішло ні на які рішучі кроки, лише сіпаючись з курсом туди-сюди і лаючи міжнародні рейтингові агентства, спекулянтів, населення і уряд. Остаточно підірвавши тим самим довіру українців до гривні і банківської системи, одержавши дворазове падіння гривні, ну і розтринькавши без користі 10 мільярдів доларів.
Варто також зазначити, що дуже часто торік НБУ продавав комерційним банкам долари за ціною набагато нижчою, ніж котирування на міжбанку. При цьому попит на валюту рідко в які дні задовольнявся Нацбанком в повному обсязі – що наводить на певні роздуми, щоправда, вже неекономічного характеру.
Юрій Глухов
