З падінням рейтингу головним завданням для політичного виживання Тимошенко стає відмова від участі в президентських виборах... БЮТ і ПР наблизилися до реалізації сценарію, погодженого в Москві...
Очевидна поразка БЮТ на Тернопільщині – хай би що казали його представники – показує, що часи переможної електоральної ходи Юлії Тимошенко завершуються.
Хоча водночас, на мій погляд, значення цього відвертого провалу БЮТ у західній області України не слід перебільшувати. З одного боку, результати виборів показують процес падіння довіри до БЮТ з боку західноукраїнських виборців, з другого – зрозуміло, що пані Тимошенко ще навесні минулого року свідомо зробила вибір на користь переорієнтації свого електорального впливу із Заходу–Центру, на Центр–Схід–Південь.
Проте поступове й невпинне падіння виборчого рейтингу, пов’язаного насамперед з економічною кризою і неспроможністю з нею впоратись, породжує для Юлії Тимошенко нові виклики й завдання. Стає дедалі очевиднішим, що з падінням рейтингу головним завданням для її політичного виживання стає відмова від участі в президентських виборах. А таке можливо лише в разі або повної ліквідації президентської посади в Україні, або зведення президентських повноважень до суто церемоніальних функцій – без жодного впливу на реальний політичний процес.
На мою думку, саме розвиток цього сценарію слід очікувати в найближчі місяці. Для його реалізації пані Тимошенко має домовитися з Партією регіонів про внесення змін до Конституції. Перші кроки в цьому напрямі вже зроблено. Останні спільні голосування БЮТ та ПР показують, що має місце досягнення не тільки тактичних домовленостей, а й стратегічних - таких, що спрямовані на встановлення контролю над Україною лише цими двома політичними силами.
Фактично це є спроба «номер два» реалізувати напрацювання вересня минулого року, коли обидва політичних угруповання дуже наблизилися до реалізації сценарію, повністю погодженого в Москві. Тоді його реалізації завадила взаємна звичка щодо політичного «кидалова». Нині ж падіння рейтингів як Тимошенко, так і Януковича, підштовхує їх до бажання домовитися.
У зв’язку з цим слід очікувати внесення представниками цих політичних сил уже у квітні законопроекту про зміни до Конституції, які передбачатимуть суттєве обмеження повноважень Президента України. Закон мають прийняти в першому читанні та відправити його до Конституційного суду. Водночас “давня” проблема як для Тимошенко, так і для Януковича залишається актуальною: страх щодо невиконання партнером обіцянок нікуди не дівся - особливо восени, коли ситуація динамічно змінюватиметься. По-перше, краща ситуація з рейтингами одного з учасників домовленостей може викликати в нього бажання відмовитись від попередніх обіцянок, по-друге, не факт, що представники цих сил домовляться з інших питань, пов’язаних з розподілом влади в Україні.
Але є ще одна причина, у зв’язку з якою домовленості можуть бути не виконані. Наростання економічної кризи набуде таких масштабів, а соціальне напруження досягне таких меж, коли для фінансистів ПР виникне потреба домовлятися з кимось третім, хто реально зможе впоратися з соціальними та політичними катаклізмами. Тоді вони без зайвих вагань торпедуватимуть усі домовленості Тимошенко та Януковича.
І це при тому, що без кардинальних змін у розподілі повноважень між гілками влади, реформи судової системи, передачі фінансових ресурсів до місцевих громад (не обласних рад, а саме – міських, сільських, селищних) усе рівно не обійтись. У цьому є кричуще протиріччя сьогоднішньої ситуації, яке не відомо, яким чином може бути вирішене, – формально кардинальні зміни має всі можливості провести сьогоднішня політична еліта, яка, проте, абсолютно не спроможна зробити це ні морально, ані інтелектуально.
Борис Кушнірук
