Фальсифікаційний шабаш на Тернопіллі мав відверто провокаційний підтекст. Організатори намагалися переключити увагу громадськості з успіхів Тимошенко в боротьбі з кризою на нібито електоральні проблеми її політичної сили...Думка депутата
Воістину, якщо Бог має намір по-справжньому покарати людину, то позбавляє її розуму, уміння вчитися на помилках. Ідейні натхненники й організатори так званих виборів до Тернопільської облради не лише не намагаються засвоїти повчальні уроки минулого, а й із хворобливою педантичністю копіюють усі помилки до найдрібніших подробиць.
Зрештою, у чомусь вони таки перевершили своїх попередників-фальсифікаторів у мукачівській виборчій кампанії п`ятилітньої давнини. Тоді, принаймні, хоча б зберігалась виборча інтрига, а на Тернопіллі – хрестоматійний фарс, безсоромне «малювання процентів»: «творчій обробці» були піддані абсолютно всі цифри – починаючи з відсотка явки й закінчуючи показниками кожної політичної сили.
З таким самим успіхом можна було оприлюднити результати виборів ще на момент їх ініціювання. Принаймні це дало б змогу заощадити мільйони гривень, необхідних для латання дірок, котрі утворилися в протиповеневій програмі внаслідок нецільового використання губернатором Чижмарем державних грошей.
Відверто здивувало розшаркування організаторів виборчого процесу перед Партією регіонів: «намалювати» цій політичній силі близько 10% рівнозначно киданню виклику не лише здоровому глуздові, а й громадській думці тернополян. Правдоподібно, Чижмар та його поплічники розраховували в такий спосіб захистити результати «виборів» від подальших судових позовів і «розбору польотів» під куполом Верховної Ради. Але вони вочевидь перестаралися: маючи рейтинг довіри на Тернопіллі в межах 2%, “регіонали” заплющили б очі на виборчі неподобства навіть за умови подолання 3-відсоткового бар’єру.
Але справжнім апофеозом розумової неадекватності й етичного розтління організаторів виборів стали результати «Єдиного центру»: у графі напроти цієї міфічної структури, яка спирається хіба що на можливості адмінресурсу, хтось твердою рукою насмілився поставити цифру 15%. Добре, що ця інформація була оприлюднена пізно ввечері, коли наші громадяни вже зайняли горизонтальне положення, а то багато з них не встояли б на ногах.
Після такого «творчого» ставлення до виборчого процесу ідейні натхненники можуть взятися за підкорення нових висот – приміром, провести в якусь із облрад партію пінгвінів Антарктиди, виборче об’єднання тюленів Індійського океану або фронту національного визволення бабаків Белуджистану.
Попри безперечну ексцентричність, такий результат мав би низку вирішальних переваг у порівнянні з тернопільськими «дивацтвами»: по-перше, він підтвердив би високий рівень креативності секретаріату президента та його кріпаків-намісників у областях і районах; по-друге, народ на місцях не сприйняв би результати таких «виборів» настільки образливими, як це було на Тернопіллі.
Підручники з політології мають рацію: абсолютна влада розбещує абсолютно. Тернопільський приклад у даному контексті надзвичайно промовистий: якщо лише дві політичні сили здійснюють керівництво виборчим процесом, підрахунком голосів і супроводженням бюлетенів, то все, що залишається народові, – вірити в їхню порядність. Але в тім-то й річ, що для них ця моральна норма вже давно втратила будь-яке значення. От вони й летять без гальм, не помічаючи знаків обмеження швидкості.
Ми не настільки наївні, аби просто посипати голову попелом. БЮТ обов’язково зробить належні висновки, які посприяють охолодженню гарячих голів наших опонентів. Але передовсім ми розставимо необхідні акценти щодо власних помилок і прорахунків. Ми твердо затямимо прописну істину: кожна респектабельна політична сила має бути готова до будь-яких виборів, завжди і скрізь.
Хоча мінімізація наслідків світової фінансово-економічної кризи відбирає левову частку сил керівництва БЮТ, але водночас треба знаходити час і натхнення для посилення кадрової та регіональної роботи. Урешті-решт маємо визнати очевидне: «хороший хлопець» – це аж ніяк не професія, а тим більше – не привід очолювати партійний осередок на рівні села, міста й району.
Безперечно, коли результати праці вражають, то обтяжувати мислення наведеною істиною не поспішаєш. Але, як зауважив поет, «жизнь не только майский день». І слава Богу, адже це чудова нагода провести докорінну «інвентаризацію». БЮТ – унікальна політична сила, яка володіє практично невичерпним кадровим потенціалом. У цьому – наша стратегічна перевага, і ми обов’язково нею скористаємось.
Партійна робота й політична діяльність – це не костюм на виріст. Суспільне життя надто динамічне, аби тривалий час чекати, доки претендент на керівну посаду повністю відповідатиме її покликанню. Тому якщо хтось не вповні відповідає посадовим та організаційним вимогам, то його заміну адекватною кандидатурою необхідно провести своєчасно, якомога швидше.
Це правило цілком і повністю поширюється на представників БЮТ на місцях: вони не кращі й не гірші від пересічної людини. Між іншим, виборців часто навіть спокушає той факт, що кадровий склад політичної сили є плоттю від плоті народу. На жаль чи на щастя, але коли життя починає «закручувати гайки», то бути одним із тих, хто «вийшов з народу», замало: необхідно не лише вміти «виходити з народу», а й не втрачати з ним органічного зв’язку, до самозречення працювати на благо країни й постійно вдосконалювати себе.
Однак погляньмо на речі тверезо: за умов адмінресурсу, який рішуче вийшов з берегів здорового глузду, навіть ідеально відкориговані кадрові та регіональні зусилля не гарантують успіху. Тому якщо на Тернопіллі ми мали справу з безпрецедентно брудними й цинічними виборами, то це явище треба називати своїм іменем, інакше невдовзі в нас навіть цвинтарі почнуть «голосувати».
БЮТ не збирається вдавати, ніби нічого не трапилося щонайменше з двох причин: по-перше, це порушило б права наших виборців, а ми їх цінуємо і поважаємо; по-друге, безпрецедентні фальсифікації дискредитують саму ідею демократії, підривають довіру народу до виборів як інструмента справедливого волевиявлення. Тому не варто сумніватися: ми розберемо ситуацію з виборами до Тернопільської облради до найменших деталей.
За гарячими слідами можна зробити деякі попередні висновки: губернатор Чижмар підійшов до проблеми боротьби з наслідками повені максимально «розкріпачено» – близько 50% державних коштів пішли невідомо куди. Злодій повинен сидіти в тюрмі. Це настільки очевидно, що не потребує додаткової аргументації.
Власне, така логіка й слугувала приводом для висловлення облрадою недовіри главі облдержадміністрації. Однак, відчуваючи цілковиту підтримку Балоги, Чижмар висунув контрініціативу – дострокові вибори облради. І хоча відсутність підстав для виборів змусила Верховну Раду відповідними чином відреагувати, але, всупереч закону, губернатор їх все-таки провів.
Аргументовано вважаючи вибори незаконними, БЮТ не проводив виборчої кампанії, не агітував за себе, закликав своїх прихильників не брати участі у виборах і взагалі знявся з реєстрації. Однак виборча комісія, контрольована губернатором, знову ж таки всупереч закону, не викреслила БЮТ із бюлетнів.
До слова, вибори проводила нелегітимна територіальна комісія, чиї повноваження припинені Тернопільською облрадою, однак за підтримки секретаріату президента тервиборчком продовжив свою «плідну діяльність». Ще одна «дрібничка» – явка виборців щонайменше на 20% була нижчою від передбачуваного законом рівня, який дозволяє визнати результати виборів. Самі «вибори» супроводжувалися наявністю масованої передвиборчої реклами й агітації, а перевезення бюлетнів здійснювалося за відсутності представників правоохоронних органів, хоча ця вимога недвозначно передбачена законом.
Фальсифікаційний шабаш на Тернопіллі мав відверто провокаційний підтекст. Передовсім організатори намагалися переключити увагу громадськості з успіхів Тимошенко в боротьбі з кризою на нібито електоральні проблеми її політичної сили.
За умов, коли прем’єр-міністр працює по 18 годин на добу, коли не лише малий і середній бізнес, а й олігархи починають чітко усвідомлювати, що крім неї Україні більше нема на кого покладатися в тяжкі часи випробувань, коли Тимошенко єдиній із владного олімпу України довіряють східні та західні сусіди нашої країни, коли їй вдається втримати рівень безробіття в декілька разів нижчий, ніж у Росії, а також розраховуватися за державними зобов’язаннями копійка в копійку, декому вкрай необхідно створити інформаційний привід для тривалих розмов про «фіаско БЮТ».
Ще один очевидний підтекст цинічного фарсу на Тернопіллі – відпрацювання «в польових умовах» технології проведення президентських виборів. Але тут організатори й натхненники фальсифікацій вкотре дали маху – БЮТ до таких поворотів подій повністю готовий. А от на Банковій, за всіма ознаками, безнадійно забули, чим завершилась для тріумфаторів мукачівських виборів їхня піррова перемога.
Віталій Чудновський, народний депутат України
