Остання «Свобода слова»: публічне “избиение младенца” від коаліції, протистояння сина Кучми і доньки Лазаренка
Чим хороша п`ятнична «Свобода слова» по ICTV, що вона не тільки дає трибуну для політиків, але завжди оголяє слабкі і сильні місця представників політичних сил. І демонструє, що до публічної дискусії треба готуватися.
Чи дійдуть Президент і прем`єр взаєморозуміння? - такою була тема останньої програми.
Почалася вона дискусією щодо бюджету, яка хоч і обіцяла стати «поєдинком гігантів», але реально перетворилася на “избиение младенца”. Я маю на увазі соціаліста Василя Волгу. Хоча важко сказати, хто б міг гідно протистояти Людмилі Супрун і Юлії Тимошенко. Причому, якщо оцінки Юлії Володимирівни як «соціал-популістські» зазвичай можна ділити на десять, то в союзі з виваженою і досвідченою Супрун головний фінансовий документ країни виглядав як реально «антинародний бюджет».
«Ви навіщо стабілізаційний фонд розібрали? І чому доходи громадян не збільшуються, якщо зростають об`єми виробництва? Якщо податок на доходи громадян збільшується, то і мінімальна зарплата повинна піднятися. До речі, а чому ви, депутати, не обмежили мінімальний розмір пенсії для депутатів?»
На жодне з цих запитань Волга не відповів. Він, звичайно, спробував зробити якісь компліменти обом жінкам. Але як можна розраховувати, щоб Тимошенко «купилася» на компліменти соціаліста, якщо трапилася така нагода покритикувати антинародний бюджет?
«Ви такий імпозантний, у вас краватка і костюм, а ось у бюджеті у вас все падає», - відзначила Тимошенко. Волга почав щось говорити про роки проїдання, які почав ще Кабмін Тимошенко.
Одним словом, він явно виявився не готовим до дискусії. Але констатувати повну перемогу двох бюджетних метрес я би не поспішала: Тимошенко в кінці спробувала розповісти про нечесні бізнеси Волги. І його подив був настільки щирим, що примусив засумніватися в звинуваченнях лідерки БЮТ.
«Я тільки починаю свій політичний шлях, і досягну апогею, коли багато хто вже буде на пенсії», - спробував резюмувати Волга.
«Не я», - втрутилася в його монолог Тимошенко. І в це легко повірити.
Відкриттям «Свободи слова» став заступник глави Секретаріату Президента Віктор Бондар. До виступу він був явно підготовлений. Йому бракувало широкої усмішки, якогось особистого шарму. Втім, це не обов`язково. Раніше одні політики зневажливо висловлювалися про нього як про колишнього системного адміністратора Кабміну, інші вважали, що він зірка з нової зоряної команди Секретаріату. І те, і інше перебільшення, але Бондар чітко знав про кожен документ, що вийшов з надр Банкової, мотиви кожного кадрового призначення. І «запитання» на кшталт: якщо ваш Президент такий системний, то чому ж йому не вдалася територіально-адміністративна реформа, - зкидалися на дрібну зловтіху. Коли віце-прем`єр Дмитро Табачник запитав його: а чому ви весь час кажете, «ми призначили», Бондар ретирувався: я неправильно висловився.
Можливо, що стосується досвіду і самоподачі Бондар поступається Табачнику, але він є прикладом того, як можна не зганьбити честь мундира, якщо підготуватися до публічного діалогу.
Взагалі здорові суперечки пожвавлюють програму. Наприклад, коли ЮВТ назвала Табачника «сином Кучми», той в кишеню не поліз, заявивши, що «краще бути сином Кучми, ніж дочкою Лазаренка».
Найбільше з`ясування стосунків за тиждень вдарило по Адаму Мартинюку. Тут віце-спікерові довелося пояснити, що він мав на увазі, коли назвав судове рішення по Тарасюку «беззаконням». Багато хто обурився такою оцінкою віце-спікера рішення суду.
Як і належить, «Свобода слова» завершилася на відносно мирній ноті. Всі учасники спробували запевнити, що пошук компромісу між двома інститутами влади триває. Але, тим не менше, питання програми, про взаєморозуміння прем`єра і Президента залишилося відкритим. А може, навіть ще більш загострилося.
Олена Мігачова
