Сьогодні подзвонив схвильований тесть, емоційно говорив про події з Кушнарьовим. Родич попросив записати його слова і відправити на УНІАН. Поки стукав на клавіатурі, прийшла трагічна звістка про смерть Євгена Петровича, довелося трохи змінити первинний текст. А загалом, як то кажуть, передаю глас народу. «Відразу хочу сказати, як тільки дізнався про біду з Євгеном Кушнарьовим, хотів якось допомогти йому як людині. Я хоч і небагато, але все таки був знайомий з ним: у сімдесятих ми разом працювали на Харківському заводі залізобетонних конструкцій. Мені хотілося здати кров для нього, але на станції переливання сказали, що у Євгена Петровича четверта група, а у мене третя, так що вибачте...
Проте ось на що хотілося б звернути сьогодні увагу. У нас в депо (хто не в курсі, мій тесть – водій тролейбуса, А.П.), дізнавшись про смерть Кушнарьова, всі одразу почали говорити, що на нього скоїли замах. Я так не думаю. Адже, якщо вірити повідомленням, він їхав на машині, потім раптово побачив вовка, зупинився і почав стріляти. Виходить, що цього самого вовка в тому місці випустили спеціально, і зробили це вбивці. Інші кажуть, у нього стріляв той директор заводу (заступник директора харківського заводу «Точприбор» Дмитро Завальний - А.П.). Але навіщо йому так безглуздо підставлятися? Адже посадять відразу, ким би ти не був, хоч міністром.
Однак нещасні випадки на полюванні трапляються, але так зазвичай буває, коли вся компанія вже весела. У цьому я не бачу нічого поганого, адже випивати у нас нікому не заборонено, на те він і ліс, щоб відпочивати. Тільки треба бути при цьому обережним, і ви теж будьте обережні у таких випадках. А мені хотілося б сказати ще ось про що. Я теж замолоду був мисливцем. Стріляв кабана, оленя, качок, ставив у лісі дротяні капкани на зайців, бувало, браконьєрив. Я ріс на Поліссі, і у нас поняття «мисливець» практично прирівнювалося до поняття «браконьєр», адже було все строго: перш ніж підстрелити дичину, потрібно було зібрати безліч різних документів на цю справу. Але тоді був час такий, що в магазинах нічого не було, та й грошей не вистачало, і потрібно було самим піклуватися про себе.
Потім я забув полювання, а недавно хлопці запросили постріляти качок – відкривали сезон. Ну, підстрілили ми кілька штук, а мені щось так шкода їх стало. Навіщо, думаю, нам це треба, адже є супермаркети, де я навіть на свою не надто велику зарплату можу без черги купити м`яса скільки треба. Ну, посидів я біля багаття, попив чаю, вранці постріляв по пляшках і пішов додому якийсь невеселий.
А недавно Віру (онука, моя дочка - А.П.) водив у наш зоопарк (у Харкові відмінний зоопарк - А.П.). Там давали виставу з хрюшами, адже Рік Кабана наступає, і це було просто клас! Так я, вже, як то кажуть, і сам немолодий кабан, сміявся голосніше за дітей. Ось спробуйте після всього вбийте кабана своїми руками, як то кажуть, віч-на-віч.
Сьогодні вранці я курив і думав, ось якби Євген Петрович пішов не на полювання з друзями, а сказав би їм: «Мужики, навіщо нам все це кровопролиття, тим більше що й не сезон уже. Підемо краще в зоопарк». Вони б йому: «Та ти що, Євген Петрович?» А він їм: Адже «ми не браконьєри» От повірте, задоволення дістали б не менше, а ваше агентство написало б: Кушнарьов пішов у зоопарк, і всі зрозуміли б, що він людина хороша. А так - навіщо йому було браконьєрити, як ми це робили по молодості, цього я не зрозумію. Не думаю, до речі, що він був якимось там злодієм чи бандитом, як люблять говорити, але гроші у нього водилися, це точно. Отже ковбаси і сала, якщо треба, у нього було навалом, варто було йому захотіти. І навіщо, скажіть, йому було стріляти у вовка? Розумію, він сірий хижак, на живність всяку нападає, і ми вовків у селі завжди відстрілювали. Але ж це зовсім інше. А тут кілька дорослих чоловік вибігли, щоб стріляти у одного вовка. Я курив вранці і думав: навіщо?
Я завжди кажу: тим, у кого сверблять руки, хто хоче постріляти в Чечні там або в Іраку, – хай купить комп`ютерну іграшку і стріляє хоч всю ніч. І тут те саме. І, може, нам вже треба припинити полювати не тільки один на одного, але й на тварин, в усякому разі, без потреби? А то виходить, що хижак сам став жертвою, даруйте, звичайно, але це виглядає саме так. Я хоч не голосував за «помаранчевих» (тесть – оригінал, він один з небагатьох, хто віддав серце партії «Вперед, Україна!» - А.П.), але повністю згоден з Віктором Ющенком, який хотів заборонити полювання. Висновок зі всього простий: президента теж треба іноді слухати.
Все-таки дуже шкода, що у Євгена Петровича не третя група крові, і я особисто не зміг йому допомогти. Адже до останньої хвилини я сподівався, що врятують, адже він не якийсь там Вася з депо, а депутат з великої літери, і за його здоров`я узялася вся країна. Напружили кращих лікарів, запросили німців, не пошкодували тисяч доларів, але, на жаль, йому була приготована інша доля. Дуже шкода, хороший він був мужик."
Текст дещо відредагований з дозволу тестя. Олексій Подорожний, Харків
