Віктор Янукович зустрічає другу річницю своєї інавгурації, як мінімум, втричі менш популярним, ніж у 2010 році. Якщо врахувати, що тенденція падіння його популярності зберігається, і пригадати, що 7 лютого 2010 року за Віктора Федоровича проголосувало менше половини виборців, висновки невтішні. Судячи з усього, серйозні проблеми чекають не тільки лідера країни, але й усю Україну.
Два роки тому Янукович нагадував досвідченого льотчика, що закликав довірити йому керування великовантажним літаком під назвою «Україна». На його користь говорили не стільки власний досвід управління, скільки «чудеса на віражах», продемонстровані «помаранчевою» командою за п'ять років після Майдану. Відзначимо, що буквально на першому році в президентському кріслі Янукович змінив правила проведення польотів (Конституцію), зосередивши всю повноту влади у власних руках. Тепер йому об'єктивно нікому передати штурвал управління країною (версію про використання механізму спадкоємства влади поки серйозно розглядати не варто).
Перебування за гратами небезпечних для рейтингу конкурентів – Юлії Тимошенко і Юрія Луценка – проблем Януковича не вирішує. Якщо колишній міністр внутрішніх справ більше вправляється в риториці і дратує свого політичного супротивника на Банковій, то до екс-прем'єра прикута увага і європейських, і американських, і навіть російських політиків. У рейтингу Віктора Януковича, що повалився в круте піке, є чимала заслуга Тимошенко, для якої цитата «а дівчата, – потім» виявилася неактуальною. Юлія Володимирівна сприймається в світовій політиці як реальна альтернатива діючому главі держави. Нічого особистого: той ухитрився не тільки зіпсувати стосунки з друзями України, і все менше відповідає власному образу бравого пілота, здатному крутити «бочки» і «мертві петлі».
Сьогодні Янукович може занести собі в актив економічне зростання, але ніяк не інвестиційний клімат і добробут громадян. За цими показниками Україна африканізується. Ухвалення Податкового кодексу обернулося продовженням його переписування, горезвісний Кіровоградський перинатальний центр став символом невдач у справі реформування охорони здоров'я, адміністративна реформа обернулася скороченням клерків, начальники яких так і не пересіли з лімузинів на бюджетні авто хоч би спершу. Президентській адміністрації саме час призначати приз у конкурсі «Вгадай успішну реформу», все одно на винагороду переможцеві найближчим часом витрачатися не доведеться. Зате резиденція «Межигір’я» залишається острівцем процвітання на карті держави Україна і зримим утіленням численних комплексів Януковича.
Перший пілот країни все частіше набирає в свій екіпаж вихідців із сімейної льотної школи, наче навмисне підкреслюючи власну нездатність до діалогу. Перестановки в силових структурах дали опозиціонерам привід заговорити про підготовку до введення надзвичайного стану. Янукович щедрою рукою дарує опонентам приводи для критики своїх дій, наче підкреслюючи, що не збирається прислухатися до їх доводів. Та й у відносинах із власною командою (після відміни конституційної реформи президентські повноваження непристойно роздулися) президент поки відважно звільняє тільки міністрів охорони здоров'я (вже трьох) і губернаторів нелояльних до себе західноукраїнських областей. Решта членів команди нагадує головоломку, обмежену розміром коробочки – їх тільки пересувають з місця на місце. У такій «коробочці» дуже легко і цікаво імітувати боротьбу з корупцією, на яку у Віктора Федоровича ніяк не вистачає політичної волі. Кульбіти між образом «залізного господаря» і президентом, який нарікає на парламент, натомили більшість щирих друзів України.
Припущення опозиціонерів, що Янукович не має в своєму розпорядженні інформації про стан справ у країні, виглядають технологічним ходом. Віктор Федорович два роки проїдав сухий пайок свого рейтингу, у результаті опинившись на бобах. Навіть особисто віддані силовики, якщо у них є хоч би крапля здорового глузду, не будуть протистояти масовим акціям протесту. Відзначимо – їх за останні два роки не було, що дає неприємний висновок: привілля Януковича обумовлене хронічною яловістю опозиції, лідери якої побоюються притоку свіжій крові. Ситуація в Україні давно нагадує цугцванг: кожен наступний хід тільки погіршує становище. Наприклад, посадивши Тимошенко, Янукович позбувся можливості полюбовно переглянути газові контракти, а будь-які рухи навколо української газотранспортної системи тягнуть за собою безжальний зовнішньополітичний бліцкриг із боку Росії, якщо її не влаштовуватимуть умови транзиту газу до Європи.
Валерій Чкалов, відомий радянський льотчик, колись примудрився пролетіти між прольотами мосту. Віктор Янукович, наче наслідуючи його, пролітає за більшістю напрямів внутрішньої і зовнішньої політики.
Чи є у Януковича шанс змінитися? Випадки, коли колишні пілоти винищувачів починали водити пасажирські лайнери, не поодинокі, але Віктор Федорович наполегливо не хоче давати приводів для оптимізму своїм співгромадянам. Поки все говорить про те, що замість відмови від абсолютистської манери управління і діалогу з опонентами (спершу) він віддасть перевагу апробованій на пострадянському просторі тактиці передвиборчих подачок вкупі з контролем над інформаційним простором. Напевно, Януковича такий підхід заспокоїть, але навряд чи він влаштує мільйони українців.
Євген Магда
