Все-таки, як не крути, те, що відбувається нині, дуже нагадує осінь 2004 року.
Ось з`явилися повідомлення: якогось Марко Івковича, якого називають «співробітником Національного демократичного інституту США», прийняв на роботу Арсеній Яценюк. І цього самого Івковича нібито вже «допустили до всієї закритої партійної інформації». Івкович, кажуть, колишній організатор сербського «Отпору», потім допомагав у організації грузинської «Кмари» та української «Пори». Типовий сербський найманець, який не знайшов і не знайде застосування собі на батьківщині. Спеціаліст з організації дестабілізації. Пригадую жовтень 2004 року. СБУ і прикордонники депортують з «Борисполя» Олександра Маріча, так само організатора сербського «Отпору», сербського найманця для «помаранчевих».
Вітчизняна преса в ці дні 2004 року «забита» повідомленнями про нібито «отруєння В.Ющенка». І ось зараз, в 2012 році, Сюзанна Ройтова, екс-міністр охорони здоров`я Чехії та європарламентар, витягує на світ Божий заяложену карту «отруєння В.Ющенко», приєднує до цього стан здоров`я Ю.Тимошенко. Начебто за останні п`ять років у Ройтової не було часу розібратися в цьому блефі.
А от наявність Івковича в Україні - один з доказів, на мою думку, того, що нам готують - як мінімум - масові заворушення, а як максимум - щось схоже на «помаранчеву революцію». Адже таких «деструкторів» просто так сюди не відправляють.
Я схильний вважати, що партнером Івковича тільки з одного боку є Яценюк. Люди, подібні до Івковича, завжди діють за шаблоном, не змінюють почерк. Тому мені здається, що другим партнером Івковича повинна бути організація «Опора» Ольги Айвазовської.
Чому?
«Опора» та «Отпор» - начебто родичі за походженням. 16 серпня 2006 року з`явилися публікації, що «Опора» - начебто походженням із «чорної» частини організації «Пора». А «жовту» частину «Пори», за звичаями вітчизняної політичної традиції, оголосили «зрадниками».
Ви не забули, що сербський «Отпор» допомагав української «Порі»?
Тепер про те, як виглядає «фінансова незалежність мережі активістів». Роман Олеарчик і Джошуа Чеффін в «Financial Times» 4 листопада 2010 року називають американський Національний демократичний інститут «одним із спонсорів київської «Опори». Цитують і заяву держдепартаменту США, де «Опору» так само згадують. Це заява, яка таврує місцеві вибори в Україні 2010 року як «антидемократичні».
Чи варто довіряти об`єктивності оцінок української «Опори»?
Я б не поспішав це робити.
Ось заява 11 листопада 2010 року в інтерв`ю інформагентству УНІАН одного з лідерів «Опори» Ольги Айвазовської: «Ми здійснюємо моніторинг вже не першої виборчої кампанії в Україні. Були парламентські вибори 2007 року, президентські 2010 року».
Згадаймо вибори 2007 року. Незаконний розпуск парламенту Віктором Ющенком. Блокування роботи Конституційного суду України. Звільнення суддів Іващенко, Станік, Пшеничного. Безпрецедентна заява 26 червня 2007 року Івана Домбровського, в.о. голови Конституційного суду України: «Критикують Президента за звільнення трьох суддів Конституційного суду - факт безпрецедентний, напевно, в історії людства, скільки воно існує». З боку «Опори» - мовчання. Як і з боку США і Євросоюзу. В результаті парламентські вибори 2007 року були визнані «чесними» і «демократичними».
Може, Івковичу нині поставлено завдання домогтися максимально вигідних результатів виборів для Яценюка, використовуючи начебто «авторитет «Опори»?
Подивимося. Але - не дозволяючи собі забувати уроки минулого, ми неминуче дійдемо висновку. І Івкович, і «Опора» - тут в Україні не випадково. А фахівцями зі стабілізації вони не були ніколи.
В`ячеслав Піховшек
