Думка
Написати цей текст мене змусило вчорашнє повідомлення про смерть головнокомандуючого Української повстанської армії Василя Кука. Коментарі, що з`явилися під інформацією УНІАНзмушують зайвий раз пригадати про ставлення до вояків УПА, яке мають апологети Радянської Армії. «Закопати, як собаку бандерівську без труни, як і всіх бандерівців», - пише один з них. Такі ось вразливі люди. З часу знищення останнього загону минуло півстоліття, а вони всі закликають добити останніх воїнів УПА, дев`яносторічних людей похилого віку, а їх прах розвіяти за вітром. І особливо в цьому досягають успіху радянські ветерани, які навіть не можуть чути слів «УПА» і «бандерівець».
Погодьтеся, дивно. Взагалі-то нормальне ставлення переможців до переможених має на увазі великодушність і прощення. Недавно читав статтю одного учасника війни Британії з Аргентиною за Фолклендські острови в 1982 році. Так от виявляється, сьогодні і аргентинці, і англійці зустрічаються за круглими столами, де абсолютно спокійно обговорюють минувщину і перехиляють разом чарчину. Звичайно, те, що відбувалося на Західній Україні під час Великої Вітчизняної війни і після неї, жодним чином не можна порівняти з протистоянням на Фолклендах. Але не треба і занадто драматизувати цей період, особливо все, що стосується вже післявоєнних подій.
Мимоволі згадується, що майстри єдиноборства в таких цивілізованих країнах, як Японія, Корея, Китай, взагалі вважають, що у нас з ворогом - одна карма. Ворог нам дається згори, причому не тільки як покарання, але і як нагорода за наші колишні діяння. Ворога треба любити не просто маючи якесь рожеве уявлення про життя, ворог – це частина нас самих. Якщо вояк УПА, як ворог, - підлий, боягузливий, нікчемний, яким його хочуть змалювати радянські ветерани, то навіщо приділяти йому стільки уваги?! Якщо він стійкий, безстрашний, хитрий, то поважайте його, адже це і є достоїнства бійця, які ви плекали в собі.
На ділі ж виходить, що ви закликаєте добити ворога. І, зрозуміло, у вас знаходяться свої аргументи для цього. Чи варто дивуватися, що після цього під тим же повідомленням про смерть Кука хтось пише: «Спеціально для "Игорь" та іншої москалоти: скоро здохнете, собаки! Бог не фраєр, точно здохнете, 5 колона, бо ваш стабілізєц прийшов за вами». Погодьтеся, діалог не клеїться.
Звичайно, якщо вам потрібно когось ображати і обзивати, то продовжуйте це робити. Ті, кого ви своїм розумом позначили як ворога, нададуть вам масу таких можливостей. Був би ворог, а все інше ви за нього домислите. Як він грав у футбол відрізаними головами, як зашивав кішок у розпороті животи вагітним жінкам, як переодягався у форму бандерівця або енкаведешника під час каральних експедицій і т.д. Продовжуйте, фантазія у вас працює підозріло добре. Тільки врахуйте: він вам дасть дзеркальну відповідь.
Я ж пропоную спочатку випити. Хай зберуться ветерани УПА і Радянської армії і просто вип`ють, проведуть минувщину, як проводжають старий рік 31 грудня, і залишать у минулому все, що було. Що буде далі – подивимося.
Андрій Каменський
