Щойно повернувся з відрядження до Бреста — а на УНІАН мене чекає стаття пана Джангірова про вражаючі успіхи економіки Білорусі, якими країна зобов'язана Митному союзу з Росією та Казахстаном.
Так би й досі мучився питаннями: чому в сусідів ціни в крамницях на рівні київських, зарплати не більші за українські, а багато хто в Україні вважає, що життя там краще.
Завдяки статті колишнього головного редактора друкованих органів партії “Батьківщина” деякі загадки буденного життя невеликого білоруського міста стали зрозумілими. У Білорусі сталося експортне диво завдяки перебуванню в Митному союзі! Експорт до країн ЄС зріс у 1,8 раза!
Ну, одночасно інфляція досягла майже 109%, курс рубля одного дня впав на 60%, але це випадкові збіги, мабуть...
До речі, завдяки девальвації порівнювати ціни в Білорусі з нашими дуже легко: за одну гривню дають близько тисячі рублів. Отже, автобусний квиток від Ковеля до Бреста на раритетному “Ікарусі” коштував 45 гривень, а повернення з Бреста до Ковеля на новому, але не набагато комфортнішому МАЗі обійшлось у 70000 рублів, тобто приблизно 70 гривень. За одномісний номер у готелі заплатив еквівалент 250 гривень — але готель був найдешевший, особливо не вибирав, бо розташований поруч з автостанцією та заводом, на який приїхав. Правда, у наших готелях з номерів за такі гроші все-таки прибирають порожні пляшки, залишені попередніми мешканцями.
Завдяки Джангірову зрозумів, чому в будь-якому білоруському місті (бував у Мінську, Гомелі, Борисові, Мозирі) вам довгенько доведеться шукати ресторан чи якусь пристойну кав’ярню. Люди звикли до європейських ресторанів — нащо ходити по білоруських... Аптеки та банки — на кожному кроці — тепер знаю, що в банках білоруси зберігають свої шалені статки задля літнього відпочинку в Іспанії чи придбання чергового “Вольво”, а аптеки... Можливо, великий попит на протиопікові засоби через те, що сонце на Іберійському півострові скажене.
Тож витратив на сніданок у фаст-фуді 29 гривень — десь за такі гроші доводилось снідати в Донецьку чи Керчі.
Кому як, а для мене кількість і стан закладів громадського харчування є однією з ознак становища в країні (як для деяких економістів гумористичний “індекс Біг-Мака”): якщо в людей достатньо грошей, вони чомусь намагаються ввечері витрачати їх у кав'ярнях, ресторанах, пабах — залежно від місцевих традицій. Прогулянка місцевим парком після робочої частини відрядження додала роздумів: біля кіосків з пивом, морозивом — майже нікого. Тепер розумію: людей, котрі звикли відпочивати в Іспанії, куштуючи омарів та французький коньяк, принади парку імені Первого Мая не ваблять. Досить довгі пошуки вечері привели у піцерію, заповнену відсотків на десять. Середня за розміром піца обійшлась у 55 гривень, близько до ціни київській піцерії у спальному районі. Готуючись до гри Англія–Україна, зайшов по пиво до крамниці. Асортимент, безумовно, значно більший, ніж у подібному закладі в Гомелі у листопаді минулого року, невдовзі після девальвації білоруського рубля. Пиво й спиртні напої дорожчі відсотків на 10-20%, ніж у нас, що пояснює цікавість митників до вмісту багажу пасажирів автобуса. Ковбаси — дехто каже, що в Україні таких не роблять — дорожчі на 10-20 відсотків. Хіба що молочні вироби трохи дешевші. Скуштував глазуровані сирки — нічого особливого. Тобто рівень цін на продовольчі товари — київський. А середня зарплатня у Бресті в березні становила 2749400 рублів, тобто 2750 гривень. http://www.b-g.by/ru/12_2012/economics/11890/ . Звичайно, сенс життя не тільки в їжі, є ще й комунальні послуги, які в Білорусі значно дешевші, вочевидь, за рахунок цього місцеві пенсіонери (середня пенсія 1,2 млн. рублів, еквівалент 1200 гривень) можуть відпочивати на Канарах, вживати вироби французьких виноробів і купувати шведські легковики. Тому що Білорусь у Митному союзі й має дешевий газ — правда, тільки до 2014 року, як компенсацію за віддачу “Белтрансгазу”.
Але успіхи вже є — радіє здалеку за сусідів пан Джангіров — торік експорт білоруської готової продукції у країни ЄС зріс на 82%! Аби дізнатись, що ж так знадобилося на цьому сторіччями конаючому Заході, зайшов на сайт Белстату http://belstat.gov.by. Виявляється, автор ще й не все розповів: експорт до Німеччини зріс майже в чотири рази, до Латвії — більш як у три, до Нідерландів — у два з гаком, а рекорд, схоже, в Естонії — майже 4,6 раза! Щоправда, на сайті відсутня інформацію про те, що саме експортували на Захід, але звернув увагу, що найбільше зріс експорт нафтопродуктів — на 40%.
Невже завдяки Митному союзу відкрили родовища нафти?
Схоже, справді відкрили, але не в земних глибинах. Імпорт нафти сирої зріс майже на 40%, а нафтопродуктів — у 3,6 раза. Як виявилось, зростання експорту триває і цього року, але “Беларусь, чтобы не перечислять пошлины в российский бюджет, стала вывозить нефтепродукты под видом растворителей и разбавителей. И если Россия решит прикрыть эту лавочку, то второй раз белорусское экспортное чудо может и не случиться.” Чому Росія має робити ще одну дірку — для України – у своїй нафтовій трубі, та ще за умов падіння цін на нафту, колишній оспівувач звершень космічного мера Черновецького (на посаді генерального директора ТРК “Київ”) пан Джангіров мабуть, колись пояснить.
А ми поки що помріємо про французький коньяк у Коста-Брава...
Думкою багатіти не важко.
Віктор Мішковський
