Нова глобальна енергетична реальність зароджується. Ера вуглеводнів, яка допомогла людству пройти через другий етап промислової революції, вирвавшись з вугільних часів у космос, наближається до завершення. Зрештою, Кам’яний вік закінчився не тому, що у людей більше не було каміння. Аналогічна ситуація тепер з нафтою і газом.
Про це пише Forbes, додаючи, що світ входить в еру відновлюваних джерел, в якій екологічно чиста електроенергія генерується за допомогою майже невичерпних ресурсів (сонячної радіації, вітру, хвиль, водню і дейтерію). Найсучасніші розумні електромережі, масштабні сховища й автономні електромобілі з літій-іонними батареями й водневим паливом в баках – це критичні елементи історичного енергетичного перетворення.
Читайте такожForbes: Для України битва за енергетичну незалежність найважливіша
Кожна з цих технологічних тенденцій знищить попит на головне джерело доходів Росії – викопне паливо. Перехід на нову енергію буде мати великі наслідки для лідерів ери вуглеводнів: від Москви до Каракаса, від Тегерана до Ер-Ріяда. Росія, яка сьогодні лишається найбільшим експортером газу і другим у світі виробником нафти, в позиції гравця, якому доведеться або адаптуватися, або померти у найближчі 15-20 років.
Москва отримує 40% свого доходу від продажу нафти й газу. Це робить її де-факто «країною-заправкою». Вона й інші залежні від викопних енергоносіїв столиці повинні змиритися з новою реальністю і рішуче на неї реагувати, якщо вони хочуть вижити в еру відновлюваної енергії.
Це означає, що нинішня стратегія Кремля розвороту на Схід до голодних на енергію азійських ринків, на що вказують проекти ГТС «Сила Сибіру» і «Східний Сибір», щонайменше короткозора. Оскільки Китай приєднався до розвинених країн і намагається скоротити викиди, він буде обмежувати імпорт російських традиційних енергоносіїв.
Навіть Німеччина, яка зараз чіпляється за сумнівний російський проект «Північний потік-2», теж проголосила, що впродовж найближчих 10 років буде скорочувати покупку газу в Росії, згідно з програмою енергетичної трансформації країни. Остання передбачає скорочення викидів парникових газів на 40% до 2020 року, на 55% до 2030-го і на 95% до 2050 року в порівнянні з 1990-м. І це точно не буде супроводжуватися збільшенням імпорту російського викопного палива.
Читайте такожВугілля вимирає: його використання в США стало дорожчим, ніж вітрова і сонячна енергія
Forbes пише, що найбільш оптимістичні прогнози для індустрії говорять про пік попиту на такі джерела енергії у 2030-2040 роках, після чого почнеться радикальне скорочення потреби в нафті й газу. В Європі, яка лишається головним ринком для Росії, пік попиту на викопне паливо вже позаду. На континенті спостерігається скорочення інтересу до нафти й газу через зменшення вартості відновлюваних джерел, а також через урядові політики, новітні технології й корпоративні зміни в стратегіях заради підготовки до нової енергетичної ери. Структурні зміни у поставках викопного палива, в попиті, енергетичному кошику і цінах відбудуться відповідно.
Автомобілі з двигунами внутрішнього згорання, на які припадає до 50% глобального споживання нафти, щороку поступаються часткою ринку новим машинам з електричним двигуном. У 2017 році на електромобілі припадало 1,3% глобального ринку, хоча у 2016-му їм належало лише 0,8%. 2018 рік став першим, впродовж якого було продано більше мільйона електромобілів. Скорочення вартості технології зберігання енергії в сукупності з покращенням ефективності сонячних і вітрових станцій призвели до зростання їхньої конкурентоспроможності. Відновлювані джерела тепер можуть змагатися з ТЕЦ і АЕС.
Читайте такожPolitico: В Україні зелена енергетика живить олігархів
Згідно з прогнозами Wood Mackenzie, до 2035 року близько 20% світових потреб в енергії будуть задовольнятися вітровими й сонячними станціями. Це дозволить скоротити попит на газ на приблизно 2,9 мільярда кубометрів на день. До 2040 року попит на нафту скоротиться на 6 мільйонів барелів на день через електромобілі. Варто також зауважити, що з 2010 року вартість фотоелектричних систем впала на 80%. В цей час деякі інші відновлювані джерела подешевшали на 30%.
Навіть якби глобального енергетичного переходу не було, Росія все одно страждала б від низки серйозних загроз, створених глобальними тенденціями у виробництві енергії. Зростання глобальних запасів вуглеводнів, сланцевий бум в США, а також скорочення попиту в країнах ОЕСР збільшують тиск на економіку Росію, засновану на викопному паливі.
Надзвичайна корупція, економічні санкції, введені проти Москви за розв’язання війни проти України у 2014 році, а також скорочення населення, низька тривалість життя, неефективність інвестування у дослідження і розвиток, підвищення цін на базові товари – все це серйозні виклики для економічної стійкості Росії. Видання пише, що врятувати країну могли б лише глибокі реформи, які б покращили інвестиційну привабливість і встановили верховенства закону, приборкали корупцію і створили сприятливі умови для малого і середнього бізнесу.
Але Володимир Путін не демонструє зацікавленості в таких змінах. Тож цю роботу доведеться проводити наступному поколінню російських лідерів. Або ж Росія зіштовхнеться із занепадом.
