Найближчі вихідні могли б бути дуже приємними для Володимира Путіна. Якби найбільші економіки Заходу не викинули Росію зі свого клубу п’ять років тому, російський президент міг би сісти з ними за одним столом в Біарриці на французькому узбережжі Атлантики. В суботу він міг би виступити з особливою ініціативою: відзначити 20-річчя правління Володимира Путіна, лідера Російської Федерації.
Але насправді російського автократа чекають паршиві вихідні, — пише німецька редакція Business Insider. В Біарриці найвпливовіші лідери світу будуть обговорювати різні питання без нього. А вдома, у Москві, тисячі росіян вийдуть на вулиці, але не для того, щоб святкувати 20-ту річницю правління Путіна. Вони будуть протестувати проти нього. Так було, приміром, минулого тижня, коли опозиційні сили провели мітинг, на якому критикували уряд.
Читайте такожHandelsblatt: Німеччина добивається миру для України, але бажання Росії досі примарні
Поштовхом для хвилі протестів проти Путіна стала лють і роздратування через відсторонення кількох опозиційних кандидатів від місцевих виборів у Москві. Але всередині росіян сидить навіть більше невдоволення. Їм набридли роки економічного занепаду, обвалу реальних доходів і скорочень пенсій.
«Я безробітний вже рік. Саме тому я тут», - сказав минулої суботи молодий учасник протестів. Наскільки погане становище економіки Росії зараз дослідили журналісти Бен Аріс й Іван Ткачов для східноєвропейського журналу bne IntelliNews. Автори зібрали великі масиви даних російського бізнесу за 20 років. Аналіз цих матеріалів показав досить тривожну картинку.
«Якщо подивитися на частку Росії у глобальному ВВП, то вийде, що Росія повернулася туди, де вона була на початку роботи Путіна в 1990-х роках. Російська роль в глобальній економіці досягла піку у 2008 році. Однак, тепер вона в небезпеці, тому що меже відстати в той час, коли весь світ розвивається швидше, ніж Росія», - зауважили автори.
Читайте такожТрамп виступив за повернення Росії до складу G8 (відео)
Тут потрібен деяких контекст. Більшість росіян не люблять згадувати про 1990-ті роки. Перші часи після розвалу СРСР були хаотичними й непростими. В той час, як дехто використовував перехід на капіталістичні рейки для безсоромного збагачення, злидні більшості людей лише посилювалися. Російська економіка була в стані постійної кризи. Уряд існував в умовах хронічного дефіциту й недофінансування.
Все змінилося, коли Володимир Путін став прем’єр-міністром в 1999 році, а через рік обійняв крісло президента.
«Путіну надзвичайно пощастило. З 2000 року ціни на нафту почали зростати, відірвавшись від найнижчого значення на рівні 10 доларів за барель. Впродовж наступного десятиліття вони досягли позначки в 150 доларів», - пояснюють автори.
Нафтові доходи полегшили завдання для Путіна з відбудови Росії. З цієї причини в очах багатьох росіян початок 2000-х років був «золотою ерою». І пояснення, чому Путін не боявся втратити владу в ті часи. У 2010-х ця «золота ера» закінчилася. Фінансова криза й обвал цін на нафту завдали удар по економіці Росії. Крім того, зовнішньополітичні авантюри російського автократа, зокрема війна проти України, яка призвела до запровадження санкцій Заходу, завдали Росії надто великого болю. «Чек» за погану поведінку з’явився досить швидко. Згідно з даними Світового банку, ВВП Росії у 2009 році впав на 8%, і ще на 2% у 2015-му. Досягти високих показників зростання, характерних початку 2000-х, так і не вдалося.
Читайте такожBloomberg: Трамп обвалює економіку Росії
МВФ прогнозує, що за підсумком поточного року зростання економіки Росії буде складати лише 1,2%. На неї тепер припадає лише 3% від світового ВВП. Таким чином, Росія повернулася до становища кінця 1990-х років. Проблема в тому, що Путін не може зупинити економічний занепад своєї країни. Він не контролює динаміку цін на нафту чи глобальних економічних тенденцій в цілому.
Однак, російський президент може пом’якшити кризу у своїй країні, якщо піде не поступки в конфлікті проти України. Приміром, він може виконати Мінські угоди. Тоді з’явиться надія на те, що санкції, запроваджені ЄС і США проти Москви, будуть пом’якшені. Тоді він би зміг почати працювати над посиленням торгівлі з Європою, яка лишається найбільшим ринком у світі. Втім, все свідчить про те, що Путін не готовий до цього.
