Відповідно до прийнятого Закону "Про основні засади примусового вилучення в Україні об'єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", об’єкти права власності Російської Федерації та її резидентів - рухоме і нерухоме майно, кошти, вклади у банках, цінні папери, корпоративні права, інше майно (активи), що знаходяться (зареєстровані) на території України та безпосередньо або через афілійованих осіб належать Російській Федерації та її резидентам мають бути націоналізовані (безоплатно вилучені).
Варто зазначити, що не існує ніяких складнощів зі знаходженням об’єктів права власності (компаній, нерухомості та інших активів), які підлягають примусовому вилученню (націоналізації) – вся необхідна інформація щодо власників майна та кінцевих бенефіціарів компаній знаходиться у відповідних державних реєстрах. А свідченням того, що цей процес, хоч і не миттєвий (спочатку Кабінетом міністрів складаються переліки активів, потім рішення РНБО, указ президента), проте цілком досяжний, є інформація, що Укрзалізниця починає націоналізацію 15 тисяч російських вагонів, які належать 250 компаніям (що перебувають в Україні), серед яких ВЕБ-Лізинг, ВТБ-Лізинг, Газпромтранс, ГТЛК, Сбербанк Лізинг.
Звичайно, ці вагони фізично перебувають на території України, тож оформлення юридичних процедур, навіть якщо займе час, не буде перешкоджати Укрзалізниці використовувати їх для потреб воєнного часу.
Сам закон визначає можливість оскарження примусового вилучення в суді, оскільки Україна - правова держава, і кожен з актів влади може бути оскаржений. Проте оскарження процес вилучення не припиняє.
Нагадаю, що вилучення об'єктів права власності РФ та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації (відшкодування) їх вартості, враховуючи повномасштабну агресивну війну, яку Росія розв’язала і веде проти України та українського народу. А от якщо мова заходить про ймовірність звернення РФ чи її резидентів до міжнародних судів, то таку перспективу слід розглядати в контексті того, які акти приймає сама РФ щодо фактичної націоналізації активів провідних міжнародних компаній.
Вилучення об'єктів права власності РФ та її резидентів здійснюється без будь-якої компенсації їх вартості
З РФ вже "пішла" велика кількість брендів і компаній. Таким чином вони продемонстрували своє ставлення до кривавої війни в Україні. Відтак російська влада вже заявила про націоналізацію майна компаній, які вирішили припинити свій бізнес у РФ, і навіть арешту їх керівництва. Зрозуміло, такі заходи неможливо буде застосувати до імпортерів, наприклад люксових брендів або, наприклад, корпорації Google. Але для тих підприємств, які мають виробничі потужності та інші активи у РФ, це може бути дуже боляче.
Механізм, який планують застосувати у РФ щодо компаній, які масово покидають країну, полягає в тому, щоб перехопити в них управління, передавши їх держкорпорації ВЕБ та Агентству зі страхування вкладів (АСВ), а потім трансформувати бізнес у нову організацію та продати на відкритих торгах. Дивно, але російська влада правильно порахувала, що навряд чи хтось з адекватного бізнесу - вітчизняного чи іноземного - захоче купити такий актив. Тому покупцем буде держава. Звичайно, російська влада не враховує той факт, що бізнес-зв'язки, бренди, бази постачальників і споживачів не передаються і не "перепаковуються", як у сировинному бізнесі. Але введення зовнішнього управління спрямоване, в першу чергу, на спробу зберегти робочі місця. Адже фахівці пророкують втрату росіянами, мінімум, 100 тисяч робочих місць з подальшим ефектом доміно.
Проте все це не можна навіть близько порівняти з катастрофічними наслідками кривавої війни в Україні для мільйонів українців, бізнесу та зруйнованої інфраструктури нашої країни.
Чи можливе розширення дії закону про примусове вилучення на інших російських резидентів – юридичних та фізичних осіб, які не пов’язані безпосередньо або опосередковано з державою-агресором? В чинній редакції закон не стосується майна, яке їм належить. Тож, відповідно, росіяни - власники активів, можуть поки "видихнути": їхня власність поки не підпадатиме під критерії націоналізації, які визначені в законі.
Також варто зазначити, що таких активів в Україні досить багато, деякі росіяни роками живуть та працюють в Україні, мають посвідки на проживання, бізнес, забезпечують робочі місця, вироблення продукції тощо. Тож, маю сміливість заявити, що якщо націоналізація буде розповсюджуватись і на такі активи, доцільно розглядати механізми першочергового введення саме зовнішнього управління, для того, щоб забезпечити безперебійне функціонування такого бізнесу. Наприклад, росіянин має у власності сільськогосподарське виробництво (компанію, нерухомість, обладнання). І якщо буде започаткована процедура націоналізації (а вона не один день триватиме), таке виробництво буде паралізоване, працівники не зможуть працювати. Тобто, це не ситуація з вагонами, які відразу переходять у фактичне володіння Укрзалізниці.
Тому, якщо бізнес, який має бути націоналізований, пов’язаний, наприклад, з сільськогосподарським циклом, то не проведення вчасно посівної помножить на "нуль" вартість таких активів. На це варто зважати.
Катерина Струкова, адвокат Stron Legal Services
