Всі постійно говорять про шкоду куріння. Але в житті у кожної людини є ще кілька речей, які кожного дня приносять їй шкоду.
Вони отруюють життя, а ми навіть не помічаємо, як це відбувається, вважаючи, що все гаразд, пише Lifehacker.
Ось ці чотири отруйні звички, які заважають отримати заповітний приз.
1. Заздрість
Це та ще перепона, яка не дає радіти ні своїм успіхам, ні успіхам інших. Соціальні мережі — чудовий інструмент для розвитку заздрості.
Якби ви хоч на один день помінялися місцями з іншою людиною (тим, кому ви заздрите), вам би це сильно не сподобалося. У всіх свої страждання і свої нагороди, і чужі нітрохи не кращі, ніж свої.
Не можна порівнювати себе ні з ким, у кожного було своє минуле, є свої таланти та можливості, проблеми й нещастя. Просто не порівнюйте, немає критеріїв, за якими можна було б це зробити.
2. Образа
Якщо розібрати саме почуття образи, виходить, що це невідповідність реальності вашим очікуванням.
Щоб не засмучуватися, треба просто не чекати нічого від людей. Вони нічого вам не повинні: не повинні бути ввічливими, приємними, турботливими, доброзичливими. Приймайте все як є.
Читайте такожПсихолог розповіла, як пережити розірвання стосунків
Звичайно, це не означає, що вам треба терпіти навіть грубіянів та інших неприємних типів. Просто робіть висновки, з ким вам хочеться продовжувати спілкуватися, а з ким треба попрощатися. Без образ життя стане набагато простіше.
3. Скарги
Бути жалюгідним дуже просто, бути щасливим складніше та крутіше.
Скарги входять у звичку, і, якщо людина звикає скаржитися, взагалі не важливо, як у неї проходить життя, вона все одно знайде, про що поскиглити.
Немає об'єктивної оцінки свого життя, є тільки те, як ви його бачите. Якщо бачите тільки негатив, тільки він і є. А все заради чого? Заради співчутливих поглядів з боку?
4. Засудження
Ну, й остання погана звичка — кредо бабусь на лавочці у світі, наповненому наркоманами та повіями. Ми з таким задоволенням засуджуємо особисто та колективно. Пліткують всі, незалежно від статі та віку.
Що в цьому цікавого: не можна засуджувати інших людей, не застосовуючи ці ж критерії оцінки до себе самого.
Так, в осуду дві сторони. Одна з них — осуд інших, а друга — себе.
У цьому світі кожен має право на помилку й всі настільки різні, що об'єктивної оцінки дій, знову ж таки, бути не може. Ви ніколи не були в шкірі іншої людини, не знаєте, як вона живе, як жила раніше, які думки крутяться в голові. Це все одно що коментувати футбольний матч наосліп, спираючись тільки на крики з трибун.
А що стосується засудження себе — людини, яку ви знаєте чудово, просто запам'ятайте, що це ні до чого не призведе. Ніколи.
