Заява Павла Клімкіна про вихід з мінських домовленостей - це пісня вмираючого лебедя, який іде в минуле, і вона націлена на майбутні вибори, які пройдуть в країні.
Читайте такожДипломат зробив прогноз щодо санкцій проти РФ за "паспортну" агресію
Про це у своїй колонці на Главреді пише політичний аналітик, юрист Андрій Вигиринський. Клімкін – член команди Петра Порошенка. Він можливо буде брати участь у виборчій кампанії на парламентських виборах. Виходячи з тої риторики, яку озвучує Порошенко по відношенню до Росії, ще будучи главою МЗС Павло Клімкін дозволяє собі такі жорсткі заяви.
При цьому, він не може виконати ці заяви в принципі на міжнародному рівні. Але такою риторикою він може сподобатися частині внутрішнього виборця, якому хочеться жорсткої полеміки по відношенню до Росії.
Чому він не може виконати? Тому що не цього, так наступного тижня у нас буде новий президент, який відповідає за зовнішню політику.
Яким чином Україна може вийти з мінських угод? Підписи, якщо я не помиляюся, під ними ставила уповноважена президентом особа. Тобто, тільки президент може уповноважити цю людину якимось чином відкликати свій підпис. Хоча цей механізм в угодах не передбачено.
Також, мінські угоди не є частиною національного законодавства України. Якщо б вони пройшли через Парламент, то тоді можна було б говорити, що Рада проголосує за якісь рішення. Або Міністерство закордонних справ повідомить, що ми виходимо з мінського процесу. Але, якщо вони не є частиною українського законодавства, то і вийти з цих угод теж не можна.
Вийти з переговорного процесу в мінському форматі, гуманітарних та інших підгруп, теж неможливо - ми знову впираємося в питання президента, адже він делегував туди представників. І знову нагадаю, що через тиждень у нас буде інший президент.
Тому невідомо, чим і кого лякає Клімкін. Вийти з того, у чому офіційно Україна не бере участі, він не може. Зміна складу учасників та припинення переговорів не входить в його компетенцію. Його дії обмежені законністю повноважень і самим форматом мінських угод. І не він сьогодні визначає зовнішню політику.
І така реакція міністра для внутрішнього користувача звучить виключно як противага нейтральній та помірнійї позиції Володимира Зеленського в коментуванні подій, пов'язаних з Російською Федерацією. Ця заява звучить на противагу представникам Євросоюзу, які не планують санкцій відносно РФ через видачу паспортів. І в ЄС не планують санкції абсолютно обгрунтовано, тому що не можна засуджувати країну за те, що вона встановлює якісь правила для отримання свого громадянства. В такому випадку довелося б вводити санкції щодо всіх країн Євросоюзу, які коли-небудь видавали українцям своє громадянство.
Це історія, за якої Клімкін підриває авторитет України, не даючи можливості новому президенту реалізовувати свої конституційні повноваження, і продовжуючи ту ж риторику Порошенко: "або я, або Путін", риторику: "священного українського громадянства", і риторику: "мир не за будь-яку ціну, а мир лише на умовах України".
Так чи інакше, буде Клімкін збитим льотчиком через місяць або два тижні, він станом на сьогодні озвучує офіційну позицію України. І тим самим підіграє риториці Кремля. Там скажуть, подивіться, що говорить офіційний Київ – вони не мають бажання захистити громадян Донецької і Луганської областей, припинити конфлікт, а навпаки загрожують світу, який хоче з нами дружити, розвивати торгівельні та політичні відносини на засадах взаємної поваги. А офіційний Київ каже, що вони проти цього. І ставлять ціною життів своїх громадян і конфлікту на Сході якісь санкції стосовно Російської Федерації, з якими ми в принципі справляємося. Тобто, зараз міністр зіграв на руку тим, кого вважає ворогами країни.
США, Франція і Німеччина весь час озвучували те, що мінський процес є безальтернативним. І їхня реакція у будь-якому випадку буде помірною. Вони скажуть, що ЄС не має підстав обмежувати і припиняти будь-які санкції щодо РФ, які були пов'язані з анексією Криму, і конфліктом в Луганській і Донецькій областях, тому що вони не вичерпані. І офіційному Києву про це переживати не варто.
Що стосується членів Парламентської асамблеї ради Європи, які прагнуть змінити регламент, правила накладання санкцій на країни, що порушують Резолюції, то давайте почекаємо виборів, які пройдуть в Європарламент, виборів суверенних країн-учасників. І є так чи інакше регламент прийняття рішень, і всі зміни, які стосуються діяльності ПАРЄ, відбуваються при обговоренні за участю делегатів з України.
Ми ж весь час відбивалися від посягань РФ повернутись в ПАРЄ, і в нас це виходило без шантажу. І чому зараз ми повинні говорити про те, що з дня на день це повинно зміниться? Ніхто не планує скасовувати їх, обнуляти.
При будь-яких оцінках позиція Клімкіна деструктивна. Я думаю, що європейцям вистачить розуму проаналізувати цю заяву і м'яко озвучити, що мова про зняття санкцій не йде. Вони нікуди з порядку денного не пропали.
Але ми не почуємо від партнерів, що Києву треба бути м'якшими, жорсткішим або фільтрувати, що говорити – не в їхній практиці і правовій культурі засуджувати дії інших країн. І якщо панам Волкеру або Помпео поставлять питання, то вони або м'яко його уникнуть, або запевнять всіх, що немає підстав думати, що США відвертаються від Києва і від України.
