2 серпня припинив дію Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД).
Багато хто після цього заговорив про початок нової гонки озброєнь США та Росії. Однак ніякої гонки озброєнь не буде, оскільки Росія зараз не розглядається Сполученими Штатами як суб’єкт міжнародних відносин, рівноправний із США, Китаєм та Євросоюзом.
На сьогоднішній день у світі існує три центри сили: Сполучені Штати, Китай та Євросоюз. ЄС в основному позиціонується в економічній сфері, а от США і Китай – це дві наддержави, які сьогодні формують нові правила і формат відносин.
Насправді ДРСМД був не про Росію. Він регулював відносини між Радянським Союзом, якого вже давно немає, і Сполученими Штатами Америки
Договір про РСМД укладався не між Росією і Штатами, а між Радянським Союзом і США. Радянський Союз був державою, яку в жодному не можна порівнювати із сучасною Російською Федерацією. Спроби прирівнювати Росію до Радянського Союзу є величезною помилкою міжнародного співтовариства і України. Україна, як і багато інших країн, також була Радянським Союзом. І якраз наша держава проявила себе як дуже відповідальна країна, що, отримавши незалежність, позбулася в обмін на гарантії безпеки з боку Росії, США, Великобританії, Китаю та Франції свого ядерного потенціалу. Тобто саме Україна свого часу зробила крок вперед і внесла великий внесок у стабілізацію відносин після «холодної війни».
На цей час про «гонку озброєнь» Росії і США взагалі не йдеться. Але Україна, досі перебуваючи в тому інформаційному просторі, який нав’язує їй Москва, розглядає припинення дії ДРСМД саме в цьому контексті.
Насправді ДРСМД був не про Росію. Він регулював відносини між Радянським Союзом, якого вже давно немає, і Сполученими Штатами Америки. За останні 30 років змінилося дуже багато, насамперед – роль Китаю, який не брав участі у цьому договорі, а тому сотнями випускав ракети, що виходили за рамки ДРСМД, і ставив таким чином під загрозу безпеку Сполучених Штатів.
США вирішили вийти на рівень і запропоновали всім країнам, які мають ядерну зброю та можливості створення носіїв ядерної зброї середньої та меншої дальності, укласти та підписати новий договір. Якраз у цьому контексти слід розглядати припинення дії ДРСМД, а не слухати росіян, які кричать, що розпочинається нова «гонка озброєнь» у Європі.
В умовах війни з Росією нам вигідно, щоб ДРСМД взагалі не діяв, тоді б ми спокійно могли розпочати розробку і виробництво ракет середньої і меншої дальності, які можуть стати інструментом стримування російської агресії
Зараз йдеться про США, Китай та інші країни, в тому числі Індію, Росію, Пакистан та багато інших держав, які можуть мати ядерну зброю і які сьогодні знаходяться поза старим Договором про РСМД, який підписали Штати і СРСР у 80-і роки.Про Європу, до речі, взагалі зараз не йдеться. Її ці процеси фактично не будуть зачіпати. Як би росіяни не намагалися представити себе в якості СРСР, Росія – це відстала країна регіонального рівня.
З точки зору України, цей процес є позитивним. Наша країна була частиною СРСР і після його розпаду виконала свої зобов’язання відповідно до цього договору. Причому на нас не накладалися обмеження – ми добровільно погодилися на обмеження стосовно випуску ракет більше 500 км дальності.
Так от, в умовах війни з Росією нам вигідно, щоб ДРСМД взагалі не діяв, тоді б ми спокійно могли розпочати розробку і виробництво ракет середньої і меншої дальності, які можуть стати інструментом стримування російської агресії, а, відтак, створити такі умови, за яких росіяни будуть відчувати загрозу з боку України. Адже на цей час Москва переконана, що з боку України для російської території не існує жодної загрози. І це розв’язує Росії руки, наприклад, для таких дій, які ми спостерігали у листопаді торік поблизу Керченської протоки.
Європейці не можуть заборонити Україні рухатися в цьому напрямку. Немає жодних механізмів, які б дозволили Європі це зробити.
Хоча багато хто каже, що Будапештський меморандум – це лише «Фількина грамота», я із цим не погоджуюся
Якби європейці були союзниками України, воювали з нами разом проти росіян, вони мали б хоча б моральне союзницьке право координувати з нами дії. Але оскільки Європа не воює пліч-о-пліч з Україною, ми самостійно даємо відсіч російській агресії, ми маємо право на самозахист. Адже в усіх документах ООН та інших міжнародних документах записано, що незалежна нація має право захищати свій суверенітет та державну цілісність. Зараз Росія порушила суверенітет та державну цілісність України.
До речі, цими діями Росія порушила і Будапештський меморандум. Хоча багато хто каже, що Будапештський меморандум – це лише «Фількина грамота», я із цим не погоджуюся. Будапештський меморандум – це документ ООН, як би він не називався – меморандумом чи інакше, але там стоять підписи президента США, прем’єр-міністра Великобританії, не кажу вже про президента Російської Федерації. Пізніше до цього документу приєдналася і Франція. Але ці два джентльмени – президент США та прем’єр-міністр Великобританії – це не імена, а посади. І вони відповідають за виконання даного меморандуму. Тому вони не просто не можуть нам заборонити створювати такого штибу ракети, але й повинні сприяти нам у цьому.
Наголошую, не йдеться про відновлення ядерної зброї Україною – мова йде про ракети середньої та меншої дальності зі звичайними боєприпасами.
Після припинення дії Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності у Німеччині також заговорили про нову гонку озброєння, а також висловили побоювання з приводу того, що тепер НАТО почне зміцнювати свою присутність у східній Європі, зокрема, почнуть розміщувати відповідні ракети на території європейських країн. Однак слід зважати на те, що німецький політикум займають дійсно обструктивну роль в цьому плані, тому що вважають і відверто про це кажуть, що в умовах глобальної конкуренції та нового формату взаємодії між США, Китаєм та Євросоюзом Росія завдяки своїм ресурсам є тим інструментом, який може допомогти європейцями, зокрема німцям, ефективно конкурувати з США і Китаєм. Тобто вони вважають, що ресурси Росії Німеччина може використати для того, щоб в економічному і безпековому плані залишатися глобальною силою.
З точки зору німців, Україна – це «сіра зона», яка повинна залишатися такою, і, таким чином, будучи буфером для Європи, не дозволяти російським варварам просуватися далі Європою, а також збалансовувати ситуацію в Центральній Європі і заспокоювати Росію. Оскільки, якщо Україна стане членом НАТО чи ЄС, Росія буде вкрай роздратована, і тоді Європі не вдасться використати Росію у своїх цілях.
Тобто у цьому питанні прослідковується абсолютно егоїстичний підхід німців, який базується на їхніх національних інтересах: як використати Україну, щоб використати потім Росію.
Втім, у України є власні національні інтереси, і ми не повинні слухати німців. Але для того, щоб ми могли діяти самостійно, нам терміново потрібно запускати економіку, і на її базі, а також на базі ефективного суспільства, ефективної держави і нації просуватися далі. Якщо ми залишатимемося корумпованою, відсталою і бідною державою, з якої тікатимуть громадяни, про жодні національні інтереси, які нас можуть вивести на роль регіонального лідера, не можна вести й мову. Так ми лишатимемося «сірою зоною», яку будуть використовувати в своїх інтересах росіяни, німці та всі, кому заманеться.
Михайло Самусь, заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань
