Конституційний Суд України надто прогнозований в своєму бажанні прислужитися будь-якій владі.

Те, що рішення буде замовним, не викликало сумніву ще на стадії початку гри, коли 51 народний депутат звернувся за поясненням що таке «наступна чергова сесія» Верховної Ради. Треба було прикривати недолугі прорахунки влади в переговорному процесі в Мінську і невміння шукати адекватні рішення всередині вітчизняного політикуму. Навіть таким примітивним шляхом.

Зміни до Конституції України в частині децентралізації, куди, на вимогу міжнародних партнерів України і на догоду Росії, був вписаний пункт про особливий статус Донбасу, не мали перспективи для підтримки в 300 голосів. Попри всі переконання, що ніякого особливого статусу не передбачено, було зрозуміло, що якщо для окремих територій в Конституції існує окремий закон, то це є окремі умови управління в регіоні в порівнянні з іншими.

Відео дня

В статті 155 Конституції зазначено, що законопроект змін до Конституції вважається остаточно прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 300 народних депутатів «на наступній черговій сесії» Верховної Ради України. Здавалося, все зрозуміло: якщо на другій сесії було попереднє схвалення законопроекту, то на третій має бути його остаточне схвалення. Тобто, конкретно у цьому випадку - до лютого 2016 року.

Але 51 депутат вирішив спитати у Конституційного суду, чи означає це положення, що зміни можуть бути прийняті лише безпосередньо на наступній (за номером) сесії ВР після тієї, на якій такий законопроект схвалено. Або ж зміни можуть бути схвалені на будь-якій наступній сесії.

Якщо на другій сесії було попереднє схвалення законопроекту, то на третій має бути його остаточне схвалення

Тобто, оскільки 300 голосів для децентралізації не було, а рішення треба ухвалювати вже на третій сесії, оскільки попереднє схвалення відбулося на другій сесії ВР, то почалася досить примітивна гра в нерозуміння норми Конституції.

Сценарій того, як викрутитися із ситуації, розроблявся на Банковій, в Адміністрації президента, з залучення провладних депутатів.

Деяким суддям Конституційного суду нагадали про минулі гріхи, зокрема, за часів колишнього президента Віктора Януковича. Йшлося про рішення, яким вони робили його якщо не пупом Землі, то України – точно. Тобто, президентові надавались надвеликі владні повноваження…

Влада змінилася, але її методи нічим не різняться від тих, якими послуговувався Янукович і його поплічники. З «підвішеними» за гріхи суддями легко спілкуватися про прийняття замовних рішень шляхом торгу.

Багато з тих, що писали звернення до КС, прекрасно розуміли, що наступна чергова сесія ВР, то є наступна за номером сесія. Бо зміни до Конституції саме так приймалися і раніше, але саме зараз виникла політична доцільність викрутили суддям руки. Втім, ті не дуже й пручалися.

Під час зачитування рішення (яке, до речі, оскарженню не підлягає) голова КСУ Юрій Баулін зазначив, що є окремі думки суддів. Скільки цих думок сказано не було. Самі думки ще не оприлюднені, оскільки для цього надається час, відповідно до закону про Конституційний суд. Сподіваюся, що це будуть думки суддів, які прийшли в КСУ після правління Януковича. Зокрема, Миколи Мельника та Сергія Саса, якого можна назвати асом в питаннях Регламенту Верховної Ради.

Саме формулювання рішення Конституційного Суду досить кострубате. Здавалося, простіше за все було написати: йдеться про те, що наступна чергова сесія ВР - це наступна за номером сесія, або будь-яка наступна сесія нинішнього парламенту. Про позачергову сесію не може йти мова, бо Конституція забороняє на такій сесії вносити зміни до Конституції. Також мова не може йти і про сесію парламенту наступного скликання, бо також заборонено, щоб ухвалення змін до Конституції переносились на ухвалення парламенту іншого скликання.

Саме формулювання рішення Конституційного Суду досить кострубате

Втім, Конституційний Суд написав в мотивувальній частині рішення, що він застосовував «системне, логічне та цільове тлумачення» терміну «наступна чергова сесія» ВР. І зазначає, що «системне та логічне тлумачення» статті 155 Основного Закону виводить на те, що законопроект, який був розглянутий парламентом і не був прийнятий, може бути поданий до Ради не раніше, ніж через рік з дня прийняття рішення щодо цього законопроекту (тобто, йдеться про нестачу 300 голосів під час ухвалення рішення). В той же час, КС вважає, що в разі, якщо закон просто не розглядався на наступній сесії, то на нього не поширюється норма про те, що він був не ухвалений.

Далі КС у своєму рішенні зазначає, що «Верховна Рада України може передбачити в Регламенті ВРУ можливість прийняття законопроекту про внесення змін до Конституції України, як закону, на пізнішій черговій сесії ВРУ з дотриманням положень, закріплених розділом XIII «Внесення змін до Конституції України» Основного Закону України»…

Залишу конституційникам розбиратися в хитросплетіннях «логіки» КС, але ніяк не можна зрозуміти: що має перешкодити Раді не розглядати зміни до Конституції на наступній черговій сесії, бо такі обставини Основний закон не передбачає.

Не можна не помітити прогин Конституційного Суду перед парламентом, бо маємо посилання, по суті, на ті зміни до Регламенту, що були зроблені під політичний момент і написані на коліні. Йдеться про зміни від 28 січня 2016 року до статті 149 Регламенту ВР, які допомагали ухвалювати в Раді і колишні регіонали. Цими змінами передбачено, що якщо законопроект про внесення змін до Конституції (який за висновком Конституційного Суду відповідає вимогам статей 157, 158 Основного закону) був попередньо схвалений Верховною Радою і не був розглянутий на наступній черговій сесії після попереднього схвалення, то такий законопроект розглядається Верховною Радою на наступній за нею черговій сесії.

Не можна не помітити прогин Конституційного Суду перед парламентом, бо маємо посилання, по суті, на ті зміни до Регламенту, що були зроблені під політичний момент і написані на коліні

За цим законом виходить, що якщо зміни до Конституції в частині децентралізації не будуть ухвалені до наступної сесії ВР, яка розпочинається 6 вересня, то вони зникнуть безслідно. І знову кров з носа треба 300 голосів. А якщо зауважити, що фракції «Самопоміч» та «Радикальної партії» погрожували звернутися до Конституційного суду щодо неконституційності змін до Регламенту, то ця конституційна авантюра може бути затяжна. Та й, у будь якому випадку, вона мало схожа на правовий процес. Скоріше, це позаправові «договорняки» під ситуацію.

Не треба забувати, що з питання процедури внесення змін до Конституції вже є рішення Конституційного Суду від 17 жовтня 2002 року. В ньому зазначається, що «питання про внесення змін до Конституції України має бути розглянуте і вирішене на двох чергових сесіях Верховної Ради України послідовно», тобто логіка підказує, що послідовно - це сесія за сесією. Виходить, що нині озвучене рішення КС суперечить тому, що приймалося в 2002 році.

Звичайно, в сатиричному запалі можна слово «послідовно» розкручувати як таке, що «не має в собі нічого суперечливого, логічно обґрунтоване», а не як в значенні «який настає, відбувається, здійснюється безпосередньо один за одним». Для дурості немає меж, але не можна опускатися до якогось примітивізму заради політичної доцільності. Це все уже Україна не раз проходила і тому тепер мусить доводити, що вона є все-таки європейська країна.

У КС була можливість послатися на висновок суду від 2002 року і не втягуватися в брудні ігрища

Звісно, радує, що судді КС добряче підвищили свій освітній рівень, занурившись у вивчення словників. В рішенні КС зазначається, що «наступний» означає «той, який наступає, розташовується або з’являється слідом за ким-, чим-небудь; найближчий після когось, чогось», тобто, вказує на послідовну черговість дій, які йдуть одна за одною. «Це слово має й інше значення - «який має відбутися» (дальший, подальший) (Великий тлумачний словник сучасної української мови)», - сказано в рішенні.

Судді явно претендують на лаври знавців мови.

Втім, у КС була можливість послатися на висновок суду від 2002 року і не втягуватися в брудні ігрища. І тоді б були похоронені зміни до Конституції в частині децентралізації, треба було б щось пояснювати міжнародним партнерам. Але це не мало бути проблемою КС.

Коментарі депутатів ВР з приводу рішення Конституційного суду різняться в залежності від того, чи готові вони підтримувати зміни до Конституції з особливим статусом Донбасу. Лідер фракції «Самопоміч» Олег Березюк зауважує, що сьогоднішнє рішення КС є «злочин і замах на конституційний лад України».

Лідер Радикальної партії Олег Ляшко зазначає, що це рішення є ганебним і є ще одним «доказом того, що немає в Україні незалежного Конституційного Суду, коли вони на «біле» говорять «чорне», коли вони ухвалюють рішення на догоду владі».

Лідер фракції «Народний фронт» Максим Бурбак каже, що Верховна Рада не має часу для прийняття рішень від сесії до сесії, тому що є дуже складні виклики перед країною. Чесно кажучи, навіть важко подумати, які такі виклики парламент безперестанно вдень і вночі вирішує. Якщо врахувати, що відпочиває по три тижні, а в пленарні тижні в середу і п’ятницю або не ухвалює жодного рішення, або кілька ратифікаційних законів. Перепрацьовуються, бідосі.

Зараз йдеться про досить сумнівне з юридичної точки зору рішення Конституційного Суду з досить нечіткими формулюваннями. Представник Верховної Ради в КС Анатолій Селіванов навіть відмовився коментувати рішення, мотивуючи це тим, що з документом необхідно ознайомитися. По суті, доводиться самим здогадуватись, що саме намагався сказати КС. То ж, коли покидала приміщення суду, пожартувала на цю тему з необхідністю додумувати за суддями. Охоронець в КС також пожартував: «Тобто, Ви обманюєте мільйони читачів?». Однак на запитання, як він оцінить, якщо на пропозицію вийти за нього заміж, жінка дасть відповідь «ти такий красивий і розумний» і як він це оцінить - як згоду, чи як відмову - чоловік відповів: «Ото відшила, так відшила».

Бо, по суті, Конституційний суд сказав Раді самій, через Регламент, визначатися з цим питанням.

Надія Пришляк