Проектом Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті, факту Голодомору 1932-1933 років в Україні» (№ 5692), внесеним Шухевичем (фракція Радикальної партії), пропонується ввести штрафи та встановити кримінальну відповідальність за заперечення факту Голодомору 1932-1933 років в Україні.
Читайте такожПорошенко нагадав Москві, що Голодомор неможливо викреслити з історії
Законопроектом передбачено доповнити Кримінальний кодекс України статтею 448, якою пропонуюється визначити, що публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті, що встановлений Законом «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», факту Голодомору 1932-1933 років в Україні, що встановлений Законом «Про Голодомор 1932-1933 років в Україні», а також виготовлення та розповсюдження матеріалів із таким запереченням, караються штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.
Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, караються штрафом до 10 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п’яти років.
Читайте такожКанада засуджує злочини Голодомору та підтримує сучасну Україну - Трюдо
У пояснювальній записці йдеться, що більшовицький тоталітарний режим, придушуючи протести українського населення проти колективізаційних соціальних експериментів, застосовував нелюдські репресивні заходи – виморював голодом цілі області України.
«Дані репресії здійснювалися шляхом примусової силової конфіскації продуктів харчування, обмеженням у пересуванні сільського населення та позасудовими стратами і арештами за приховування харчових продуктів. Такі нелюдські заходи тривали понад рік у період 1932-1933 років і позбавили життя у страшних муках мільйони українців», - сказано в пояснювальній записці.
При цьому зазначається, що такі дії більшовицької влади підпадають під кваліфікацію статті II Міжнародної конвенції ООН 1948 року, яка встановлює, що «…геноцидом вважається таке діяння, яке вчиняється з наміром знищення повністю або частково якої-небудь національної етнічної, расової чи релігійної групи як такої, а саме навмисне створення для якої-небудь групи таких життєвих умов, що розраховані на повне чи часткове фізичне її знищення».
Подібна практика кримінального та адміністративного переслідування зневажливого ставлення і заперечення факту геноциду встановлена у Німеччині, Австрії, Бельгії, Греції, Люксембурзі, Польщі, Угорщині, Ізраїлі, Італії, Португалії, Франції, Чехії, Швейцарії та інших державах, де заперечення факту нацистського знищення євреїв (голокост) є деліктом, також деліктом є заперечення нищення греків і вірменів та інших народів, що переслідується у кримінальному порядку, наголошується у пояснювальній записці.
