Президент України Віктор ЮЩЕНКО звернувся до Конституційного Суду щодо конституційності окремих положень Закону №639-VI «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (в редакції закону від 4 лютого 2009 року №922-VI).

Як повідомили УНІАН у прес-службі Президента, В.ЮЩЕНКО зазанчає, що пунктом 11 розділу III «Прикінцеві положення» цього закону встановлено порядок та особливості підтримання Національним банком України ліквідності комерційних банків, якими надано кредити сільськогосподарським товаровиробникам, через відповідні інструменти рефінансування (в тому числі при наданні стабілізаційного кредиту), за якими договір про підтримання ліквідності укладається з урахуванням того, що заборгованість позичальників - сільськогосподарських товаровиробників вважається добровільно пролонгованою банком (підпункт «а» пункту 11, пункт 11.3), вартість застави (за її наявності) за пролонгованим кредитним договором не переоцінюється у бік зменшення (підпункт «б» пункту 11.1).

Президент зауважує, що забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією НБУ, який є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією, Законом «Про Національний банк України» та іншими законами України (частина друга статті 99 Конституції України, стаття 2 Закону України «Про Національний банк України»). Нацбанк визначає та проводить грошово-кредитну політику відповідно до розроблених Радою НБУ основних засад грошово-кредитної політики (частина перша статті 100 Конституції України, пункт 1 статті 7 Закону «Про Національний банк України»). При цьому Закон «Про Національний банк України» визначає грошово-кредитну політику як комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених, зокрема, на забезпеч ення стабільності грошової одиниці України (абзац дев`ятий статті 1), що відповідно до Конституції є основною функцією НБУ (частина перша статті 6), встановлює, що Нацбанк виступає кредитором останньої інстанції для банків і організовує систему рефінансування, через яку здійснюється регулювання обсягу грошової маси, що є одним із основних економічних засобів і методів грошово-кредитної політики (пункт 3 статті 7, стаття 25), та передбачає гарантії невтручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень Ради Нацбанку чи правління Нацбанку України інакше, як в межах, визначених цим законом (стаття 53).

Відео дня

Як зауважив Конституційний Суд у своєму рішенні від 26 лютого 2009 року №6-рп/2009, Конституціявизначила правовий статус Національного банку як центрального банку держави, основною функцією якого є забезпечення стабільності грошової одиниці України (стаття 99). Особливість юридичного статусу НБУ полягає в тому, що, з одного боку, він має публічно-правовий статус особливого центрального органу державного управління, самостійного у своїй діяльності від органів державної влади (статті 6, 7, 24, 25, 53 Закону «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року №679-ХІV), а з іншого - цивільно-правовий статус як юридичної особи, яка має відокремлене майно, що є об`єктом права державної власності і перебуває в його повному господарському віданні, та може вчиняти певні цивільно-правові правочини з комерційними банками, державою (статті 4, 29, 31, 42 закону).

З метою забезпечення самостійності у проведенні єдино ї грошово-кредитної політики закон не допускає втручання органів законодавчої та виконавчої влади або їх посадових осіб у виконання функцій і повноважень НБУ інакше, як в межах, визначених Законом «Про Національний банк України» (стаття 53).

Правову позицію щодо забезпечення гарантій невтручання у діяльність НБУ, у виконання ним функцій і повноважень висловлено Конституційним Судом і в рішенні від 5 березня 2003 року №5-рп/2003 у справі про звернення народних депутатів України до Нацбанку.

Виходячи з цього, запроваджувані пунктом 11 розділу III «Прикінцеві положення» Закону «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» порядок та особливості підтримання Нацбанком ліквідності комерційних банків, якими надано кредити сільськогосподарським товаровиробникам, через відповідні інструменти рефінансування (в тому числі надання стабілізаційного кредиту) не відповідають визначеному Конституцією правовому статусу Національного банку та зумовленим таким статусом гарантіям його самостійності у проведенні грошово-кредитної політики.

До того ж, зазначає В.ЮЩЕНКО, оспорювані положення закону, що зобов`язують банки, які мають у складі кредитного портфеля заборгованість позичальників - сільськогосподарських товаровиробників, добровільно пролонгувати заборгованість таким позичальникам, є фактичним розпоряджанням кредитними ресурсами банків, втручанням усупереч статті 41 Конституції у реалізацію банками повноважень власника майна, позбавляють ці банки економічної незалежності, яка полягає, зокрема, у праві самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, яке перебуває у їх власності (стаття 5 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

Оспорювані положення закону також не узгоджуються з конституційними принципами захисту державою прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, їх рівності перед законом (частина четверта статті 13 Конституції України).

Крім того, наголошує Президент, пунктом 12 розділу III «Прикінцеві положення» Закону «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» встановлено заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення до 1 січня 2010 року.

У зв`язку з цим слід зазначити, що Земельним кодексом України до набрання чинності законами про державний земельний кадастр та про ринок земель запроваджено мораторій на купівлю-продаж, інше відчуження лише земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності (крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб), земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) (пункт 15 розділу X «Перехідні положення» кодексу).

Таким чином, передбачена оспорюваним пунктом 12 закону заборона на продаж усіх земель сільськогосподарського призначення зачіпає більш широке коло суспільних відносин, ніж мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, встановлений Земельним кодексом.

Згідно з правовою позицією, висловленою КС у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 у справі про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання, «зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики», нагадує В.ЮЩЕНКО.

Відтак, установлення нормою закону, про яку йдеться, мораторію на продаж усіх земель сільськогосподарського призначення звужує обсяг існуючого права громадян розпоряджатися своєю власністю - земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, яке у нього існувало за дії мораторію, встановленого пунктом 15 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу. Це не відповідає частині третій статті 22 Конституції України, за якою при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На думку Президента, запровадження мораторію на продаж усіх земель сільськогосподарського призначення є порушенням наведених норм частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини першої статті 41 Конституції.

Крім того, запровадження зазначеного мораторію є порушенням і припису статті 64 Конституції України, за яким конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією, встановлення окремих обмежень прав (зокрема, передбачених статтею 41 Основного Закону) допускається в умовах воєнного або надзвичайного стану (частина друга).

Для участі в конституційному провадженні за цим поданням уповноважено заступника глави Секретаріату Президента України - представника Президента України у КС Марину СТАВНІЙЧУК, директора юридичного департаменту Національного банку України В.НОВІКОВА та керівника Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України Романа ЖУКОВСЬКОГО.