Зіткнувшись із загрозою з боку Росії після її повномасштабного вторгнення в Україну, Євросоюз розпочав новий процес розширення, який є більш амбітним і складним, ніж будь-який інший, який він коли-небудь здійснював. Україна є найвідомішою з нових країн-кандидатів, але до списку входять також Молдова, Грузія та більша частина західних Балкан, пише Foreign Affairs.
Зазначається, що європейські інституції докладають значних зусиль, щоб забезпечити надійний прогрес у зміцненні безпеки та стабільності на кордонах ЄС. Але блок не може дозволити повторити досвід західних Балкан, де протягом останніх двох десятиліть уряди вдавали, що проводять реформи, в той час як Європейський Союз вдавав, що хоче прийняти їх. У рамках процесу адаптації ЄС повинен допомогти національним урядам знайти способи забезпечити підтримку нової системи. Стратегія інтеграції має враховувати економічні та політичні наслідки виконання критеріїв вступу.
Розширення на схід
У статті нагадують, що к грудні Європейська рада, яка складається з представників 27 країн-членів ЄС, оголосила, що незабаром розпочне переговори про вступ до ЄС з Україною, Молдовою і Грузією, а також аналогічні переговори з країнами Західних Балкан, включно з Боснією і Герцеговиною. Відчуття невідкладності випливає з сьогоднішнього безпекового середовища. Вторгнення Росії в Україну зробило необхідним, щоб ЄС стабілізував свої східні кордони.
За словами журналістів, будь-який раунд розширення ЄС вимагає дотримання делікатного балансу. ЄС має зробити переконливу пропозицію про членство, щоб змусити країни, які вступають, виконати низку вимог: зміцнити економіку, посилити демократичні інститути та гарантувати верховенство права. Але часто терміновість прийняття нових членів означає, що весь процес рухається швидше, ніж трансформація країн, а також здатність самого ЄС інтегрувати їх.
Тримаючи вовків на відстані
"Попередній досвід розширення ЄС є важливим, оскільки наступний раунд буде ще складнішим. На відміну від попереднього раунду, цьому не передуватиме розширення НАТО, а це означає, що ЄС доведеться взяти на себе більше відповідальності за безпеку, ніж зазвичай. Чим глибше Україна буде інтегрована в європейську економіку, тим більше ЄС та його країни-члени будуть зацікавлені в тому, щоб дати відсіч російській агресії. Якщо Україна врешті-решт підпише угоду про припинення вогню з Росією, запевнення ЄС у захисті Києва допоможе слугувати стримуючим фактором для будь-якої майбутньої російської атаки", – йдеться у статті.
Зазначається, що наразі загрози для потенційних членів ЄС є більш зовнішніми, ніж внутрішніми, і найбільше занепокоєння викликає президент Росії Володимир Путін. Занепокоєння викликає не лише те, що Росія продовжить війну проти України, але й те, що вона намагатиметься дестабілізувати інші країни на кордоні з ЄС за допомогою насильства або подальших дезінформаційних кампаній.
"Для того, щоб завоювати авторитет в очах росіян і українців, останній раунд розширення ЄС повинен відбуватися ще швидше, ніж раніше. На економічному фронті ЄС може укладати спеціальні двосторонні угоди з потенційними членами – як це вже було зроблено з Угодою про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі з Україною, яку Україна спочатку відкинула у 2013 році у відповідь на тиск Росії, але згодом прийняла. Подальша інтеграція України до ЄС може відбуватися поетапно, коли вона та інші країни-кандидати залучатимуться до законодавчих процесів ЄС як спостерігачі на фрагментарній основі задовго до того, як будуть проведені необхідні внутрішні інституційні реформи", – вважають автори.
Розбудова опори
Європі доведеться здобувати мир, використовуючи процеси післявоєнної відбудови та інтеграції до ЄС для зміцнення демократії та економіки України. Якщо Україна перетвориться на нестабільну демократію з нестабільною економікою, це буде поразкою для Європи і загрозою її безпеці. Демократична та економічно успішна Україна може колись стати моделлю для розвитку Росії, і це може ще більше послабити спроби Москви створити політичний і військовий союз колишніх радянських республік під її контролем.
Автори також вказують, що для досягнення миру найбільшим викликом буде забезпечення того, щоб процес розширення відбувався достатньо швидко. Ресурси, обіцяні на післявоєнну відбудову України, можуть відіграти важливу роль.
Інтеграційна стратегія ЄС – це насамперед процес, спрямований ззовні, який передбачає впровадження майже 100 000 сторінок політичних та економічних правил і норм. Вона розрізняє умови, які вважаються необхідними для стабільності політичних інститутів та впровадження економічних правил ЄС. Передбачається, що саме бажання стати членом найбагатшого клубу світу гарантуватиме тривале дотримання правил ЄС. Також європейським інституціям необхідно вжити подальших заходів, особливо для захисту бюджетних трансфертів ЄС від зловживань з метою концентрації влади всередині країни. Бюджет ЄС включає важливі структурні фонди та фонди згуртування для підтримки економічного розвитку бідних регіонів Євросоюзу.
Деякі правила ЄС можуть покращити роботу української економіки. Але без державного втручання, спрямованого на підтримку працівників і підприємств у перехідний період, цілі сектори і географічні регіони можуть бути маргіналізовані або повністю виключені з ринку.
За словами журналістів, якщо ЄС не хоче бачити піднесення неліберальних демагогів в Україні, він повинен знайти способи допомогти створити широкі внутрішні коаліції на підтримку змін, необхідних для вступу до Євросоюзу, і демократичних інститутів, які будуть створені після того, як Україна стане його членом. Якщо цього не зробити, Москва отримає можливість просувати ті групи, які програють від процесу адаптації, з метою дестабілізації України.
Євроінтеграція України
Європейська Рада 14 грудня 2023 року вирішила розпочати переговори про вступ до Європейського Союзу з Україною та Молдовою. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба переконаний, що Європейський Союз не повторить помилку минулого і вступ України не триватиме десятиліття, як відбувається з деякими іншими країнами, які досі не набули членства.
Раніше УНІАН писав, що низка проблем можуть послужити причиною відтермінування вступу України до блоку щонайменше до 2030 року, а можливо, Київ чекатиме і до наступного десятиліття. Виникає питання, наскільки серйозно Європейський Союз налаштований щодо вступу України до блоку.
