До такого висновку дійшла Комісія РЄ проти расизму та нетерпимості за результатами оцінки виконання трьох пріоритетів, рекомендованих Україні ще у 2011 році. Відповідна доповідь опублікована у вівторок Радою Європи.
"Висновок: рекомендації були виконані тільки частково. Через пару років Комісія знову зробить оцінку виконання Україною інших рекомендацій з покращення збору етнічних даних, забезпечення належних умов життя в центрах утримання мігрантів під вартою, боротьби з расизмом та дискримінацією", - зазначається у висновках.
Комісія нагадує, що першим пріоритетом для України було створення інституту, який би відповідав за координацію роботи влади у боротьбі з расизмом та дискримінацією і який повинен мати відповідне фінансування та людські ресурси. Говорячи про виконання цієї рекомендації, в Комісії констатують, що у 2013 році уповноважений з прав людини Верховної Ради ухвалив стратегію щодо боротьби з дискримінацією, у 2014 році була створена Рада з питань міжетнічної згуртованості (дорадчий орган), у 2014 було утворено Агентство з питань етнічної національної політики, чия роль полягає в тому, щоб захищати права національних меншин та корінного населення, у 2014 році була затверджена сфера компетенції Міністерства культури, яке відповідає за заходи з просування в українському суспільстві толерантності та запобігання підбурюванню до ненависті чи етнічної дискримінації.
"Комісія оцінила ці заходи. Уповноважений з прав людини є незалежним інститутом і не може бути відповідальним за координацію дій влади. Міністерство культури тільки може постачати інформацію в культурні та мистецькі сфери, але не є справжнім координатором. Рада з міжетнічної згуртованості спрощує відносини між урядом та меншинами, але не між різними частинами уряду. Якщо українська влада хоче, щоб Рада робила координуючу роботу, її мандат повинен бути розширений і на вразливі групи, а не тільки охоплювати етнічні меншини", - зазначається у доповіді.
Другим пріоритетом Комісія назвала те, що українська влада повинна гарантувати працездатність справедливої та ефективної процедури визнання статусу біженців та визначення структури для виконання цих функцій.
Читайте такожВ Україні багато дискримінованих категорій людей - експерт
Оцінюючи виконання цього пункту, у доповіді вказано, що у 2011 році Державна служба міграції стала виконавчим інститутом, який відповідає за питанні міграції під наглядом Міністерства внутрішніх справ. У вересні 2011 року вступив у дію новий закон щодо біженців та осіб, які потребують додатково чи тимчасового захисту в Україні. Він запроваджує захист осіб, яким загрожує смертна кара, тортури чи нелюдське або принижуюче поводження у їхніх власних країнах. Для дітей покращений вже існуючий механізм возз'єднання із родиною та період перевірки документів біженців. Відповідно, українській владі у 2012 році було подано 1 тис. 573 запитів на отримання статусу біженця, 152 з яких було задоволено, у 2013 було подано 1 тис. 93 запити, 226 з яких було задоволено, що становить рівень 25% (вище, ніж в Європі).
Оцінюючи ці заходи, Комісія привітала ініціативу української влади та обнадійливі результати. Разом з тим вона зазначила, що перебування Державної служби міграції під наглядом МВС, яке, переважно, контролює незаконну міграцію, не може надати гарантії справедливої процедури розгляду запиту на отримання статусу біженців. Не всі службовці отримали навчання щодо застосування законодавства. Рекомендації, зроблені тими, хто опитував особу, яка шукає притулку, легко скасовується іншими офіційними особами.
Тому Комісія дійшла висновку, що ці рекомендації були виконані тільки частково.
Третім пріоритетом названо заснування незалежного інституту, який би отримував скарги громадян на працівників міліції.
В доповіді констатується, що за моніторинг скарг на дотримання закону працівниками міліції відповідає „Внутрішній підрозділ безпеки” МВС, який також має справу зі скаргами громадян та каналами інформації, наданими прокуратурою та Службою безпеки України. Спеціальне бюро розслідування знаходиться в процесі становлення, їх розслідування також в процесі.
Оцінюючи виконання цих рекомендацій, Комісія дійшла висновку, що внутрішні підрозділи безпеки МВС є "недостатніми, боротьба з расизмом та радикальною дискримінацією не включена до їх мандату, патронат МВС не гарантує їх незалежність". "Комісія просить українську владу надати спеціальному бюро розслідувань повноваження отримувати скарги на міліцію", - радять в доповіді.
